Деякі соціологи (Б. В. Урланис, 1968; Н. В. Бекая, 1971) дотримуються думки про доцільність збереження колишніх традицій складної сім'ї. Грунтуючись на результати конкретних досліджень побуту та місцевих традицій, вони вважають, що спільне життя буде корисною для суспільства і для родини, так як спільне ведення господарства і виховання дітей в деякій мірі звільнить середнє покоління (основну продуктивну силу) від домашніх турбот і дасть можливість максимально використовувати його в суспільній праці. Однак при будь-яких теоретичних передумовах доцільності збереження складних сімей останнім часом спостерігається неухильне прагнення до їх розчленування. Які ж причини, що сприяють цьому? Ряд фахівців вважаю, що поділ сімей пояснюється прагненням до більшої незалежності і психологічної свободи, що спостерігається не тільки у молодого покоління, але і літніх батьків. Це зумовлено як віковими особливостями (потреба в тиші, спокої), так часто і матеріальною незалежністю літніх батьків. Однак було б невірним стверджувати, що між родинними сім'ями діють тільки «відразливих» сили. Прагнення до «свободи» найчастіше зводиться до бажання обох сторін мати ізольоване помешкання, але не до розриву колишніх сімейних контактів (А. Д. Баранов, 1969; Bronson, 1972; Eitner, 1969).
На наш погляд, питання про розселення складних сімей не можна вирішувати однобічно. Для прикладу можна навести деякі дані щодо тенденції розвитку сім'ї та її потреб у соціальному спілкуванні, отримані в одному з житлових районів Ленінграда, де обстежені сім'ї незабаром після їх розчленування (Ст. Л. Ружже, 1974). Бажання об'єднати сім'ю висловили самотньо живуть пенсіонери. Сім'ї, що знаходяться в близькій спорідненості (71%), прагнули жити в сусідніх квартирах або будинках. Проти сусідства з родичами були 23% обстежених. Опитування значних груп літніх людей показав, що основна маса їх виявляє бажання жити поблизу друзів, рідних, знайомих, тобто хоче спілкуватися з близькими. У цьому випадку батьки можуть надати допомогу молодим у догляді за дітьми та веденні господарства. У свою чергу літні вдаються до послуг рідних і друзів під час хвороби та при виконанні, праці, пов'язаного з фізичним напруженням.
Подібного типу обстеження проводяться і в ряді інших міст науково-дослідними інститутами системи Госгражданстроя СРСР, на підставі яких розробляються теоретичні передумови, програми, а в ряді випадків і проектні пропозиції щодо розселення та формування структури житлових чарунок для літніх у системі житлового масиву мікрорайону.
Багато фахівців (Ст. Л. Ружже, 1974; В. Ю. Дурманов,. 1975) дотримуються думки про те, що для сімей та сімейних груп», що утворюються в результаті поділу складної сім'ї, найбільш раціональні приміщення, що забезпечують найбільшу стійкість і гнучкість контактів. До такого типу будинків належать житлові осередки з загальним; комунікаційним простором і роздільними входами, загальним приміщенням для відпочинку обох сімей та приміщенням господарського призначення. Для сімей, що потребують більшої незалежності, зазначені автори рекомендують парно-ізольовану форму розселення. Парно-ізольоване помешкання має складатися з двох квартир і мати одну загальну кімнату і дві кухні (одну для середнього покоління й іншу-кухню-нішу, де підігрівають їжу для старшого покоління). В кожній квартирі повинен бути блок санітарно-гігієнічного обладнання. При такому плануванні можливі як спільне ведення домашнього господарства та організація харчування, так і повна господарська самостійність. Така форма проживання є більш зручною для сімей, у складі яких є шлюбні пари і один з літніх батьків, але менш прийнятна для сімей, що складаються з молодих подружжя і пари літніх батьків. Для останніх проектуються житла з роздільним розселенням старшого і молодшого поколінь.
