По своїй структурі сучасна об'єднана міська лікарня складається з стаціонару зі спеціалізованими відділеннями; поліклініки зі спеціалізованими кабінетами; допоміжних - діагностичних і лікувальних - відділень; аптеки; мед. архіву і мед. статистичного бюро.
Стаціонар лікарні ділиться на: а) лікувально-діагностичну частину (приймальне відділення, спеціалізовані відділення і палати) і б) адміністративно-господарську частину (кухня, пральня, склади, дезкамера, канцелярія, комендатура).
В об'єднаній лікарні на чолі кожного спеціалізованого відділення варто зав. відділенням, під керівництвом якого працюють всі медпрацівники відділення. Об'єднання лікарень і поліклінік створило сприятливі умови для підвищення якості діагностики та лікування хворих, а також сприяло наближення спеціалізованої допомоги до населення. Особливе значення об'єднання лікарень і поліклінік мало в області підвищення кваліфікації поліклінічних дільничних лікарів, які отримали можливість працювати одночасно або періодично у відділеннях стаціонару, освоюючи клінічні методи діагностики і лікування хворих. Щорічне зростання відвідуваності міських поліклінік та будівництво у великих містах нових житлових районів вимагали прискореного будівництва і розгортання нових самостійних (не об'єднаних зі стаціонаром) позалікарняних закладів.
В даний час діють два види лікарняних установ: лікарня, об'єднана з поліклінікою, лікарня самостійна, не об'єднана з поліклінікою.
У 1963 р. Міністерство охорони здоров'я СРСР затвердило нове положення про міський лікарні. За цим положенням міська лікарня, об'єднана з поліклінікою, є лікувально-профілактичним закладом, що забезпечує кваліфіковане стаціонарне та поліклінічне обслуговування населення на основі досягнень сучасної науки і техніки. Основними завданнями міської лікарні є: надання висококваліфікованої спеціалізованої лікувально-профілактичної допомоги населенню, забезпечення переважного мед. обслуговування робочих промислових підприємстві, розширення та вдосконалення диспансерного методу обслуговування населення, впровадження в практику сучасних методів профілактики, діагностики і лікування хворих. Передбачається подальший розвиток дільнично-територіального і цехового принципу обслуговування населення, забезпечує спадкоємність в обстеженні і лікуванні хворих на всіх етапах лікувально-профілактичного обслуговування населення.
Особливу увагу у своїй роботі міська лікарня приділяє питань диспансеризації окремих контингентів населення (здорових) та хворих, які потребують систематичному діагностичному спостереженні та проведення планових лікувально-оздоровчих заходів. Лікарня систематично веде облік і аналіз захворюваності населення, вивчає ефективність роботи персоналу і якість лікувально-профілактичної допомоги населенню.
Міська лікарня управляється на основі єдиноначальності головним лікарем, який призначається і звільняється відділом охорони здоров'я виконавчого комітету Ради депутатів трудящих.
Головний лікар за «Положенням про головного лікаря міської лікарні» керує міською лікарнею, спираючись на колектив Б. і громадськість, і відповідає за всю лікувальну, профілактичну, адміністративно-господарську та фінансову діяльність Б. В «Положенні про заступника головного лікаря міської лікарні з медичної частини» визначені обов'язки його безпосереднього керівництва всіма лікувально-діагностичними відділеннями, кабінетами і лабораторіями стаціонару, діяльністю аптеки, кабінету мед. статистики та ради мед. сестер. Заступник головного лікаря по мед. частини відповідає за якість лікувально-діагностичного процесу і постановку всієї роботи лікарні по обстеженню, лікуванню і обслуговування хворих.
Призначення та звільнення заступника головного лікаря лікарні по мед. частини проводиться головним лікарем лікарні за погодженням з органами охорони здоров'я відповідного виконавчого комітету Ради депутатів трудящих.
Про організацію роботи поліклініки - див. Поліклініка.
Організація роботи стаціонару. Всі хворі(крім вагітних, дітей і хворих інфекційними захворюваннями) приймаються в стаціонар у центральному приймальному відділенні; тут їх оглядає черговий лікар приймального відділення. Потім хворих реєструють і піддають сан.-гіг. процедур. У цьому відділенні організовуються кабінети для первинної діагностики та надання першої допомоги вступником хворим. У лікарні на 200-300 ліжок приймальне відділення може бути побудовано за однопотокового системі (рис. 1), у більш великих Б. воно планується двопоточні системі, при якій забезпечена паралельна сан.-гіг. обробка хворих чоловіків і жінок по двох різних потоків.
При виписці хворого його історія хвороби обов'язково подається у приймальне відділення, де черговий лікар перевіряє оформлення записів (наявність в амбулаторній картці та в історії хвороби епікризу, довідок для хворого, лікарняного листа і т. д.).
В обласних, міських і районних лікарнях при приймальному відділенні передбачається ізолятор (з розрахунку 2-4 ліжка на 100 ліжок у Б.) для госпіталізації хворих, підозрілих на інфекційні захворювання, або для тимчасової ізоляції з подальшим переведенням в інші Б. В приймальних відділеннях великих лікарнях організовуються, крім того, діагностичні палати (ліжка) для тимчасової госпіталізації хворих, що надійшли з нез'ясованим діагнозом, з розрахунку 6-8 ліжок на кожні 100 ліжок відділення (рис. 2).
Основними структурними частинами стаціонару Б. є спеціалізовані відділення. Кількість їх залежить від профілю Б., кількості ліжок, розподілу всіх ліжок міста за окремими спеціальностями і по районах. У деяких лікарнях організовані санаторні відділення (відділення для видужуючих хворих).
На чолі відділення варто завідувач, який, як правило, є найбільш кваліфікованим фахівцем. В його обов'язки входить: організація лікувально-діагностичного процесу у відділенні, адміністративно-господарське керівництво, підвищення кваліфікації лікарів, організація науково-дослідної роботи, контроль за роботою в поліклініці і на ділянці (об'єднаної Б.), організація диспансерного спостереження та ряд інших обов'язків, які зазначені в спеціальному положенні про завідуючого відділенням.
У відділеннях Б. практикуються дві системи обслуговування хворих: а) триступенева, коли безпосереднє обслуговування хворих здійснюють лікар, палатна сестра і санітарка, і б) двухстепенная, коли в обслуговуванні хворих приймають участь тільки лікар і сестра. В основі загальноприйнятого режиму лікарні лежать заходи, огороджувальні хворих від тих факторів зовнішнього середовища, які можуть негативно діяти на них, ускладнюючи перебіг захворювання. Для забезпечення лікувально-охоронного режиму в Б. необхідні: систематичне виховання персоналу за розуміння і впровадженню лікувально-охоронного режиму, впровадження і строге виконання правил внутрішнього розпорядку та правил поведінки персоналу і хворих, з якими повинен бути ознайомлений кожен хворий при надходженні в лікарню.
Рекомендований наступний приблизний розпорядок дня в кожному відділенні, складений з урахуванням вимог лікувально-охоронного режиму: в 7 ч. 00 м. - підйом; 7 ч. 05 м. - 7 ч. 25 м. - вимірювання температури; 7 ч. 25 м - 8 ч. 00 м. - гіг. гімнастика (два комплекси - для «лежачих» і «ходячих» хворих); 8 ч. 00 м. - 8 ч. 30 м,туалет хворих, виконання лікарських призначень; 8 ч. 30 м. - 9 ч. 30 м. - сніданок; 9 ч.З0 м. - 9 ч. 45 м. - звіт чергового персоналу; 9 ч. 45 м.-14 год 00 м. - обхід лікарів, лікувальні процедури, прогулянки, читання книг та ін.; 14 год 00 м. - 15 год 00 м,- обід; 15 год. 00м.-16год. 00м.- сон; 16год. 00м.- 17 ч. 00 м. - чай і відпочинок; 17 год 00 м. - 17 год 20 м. - вимірювання температури; 17 ч. 20 м.-19 ч. 00 м. - виконання призначень; 19 ч. 00 м. - 20 ч. 00 м. - вечеря; 20 ч. 00 м - 21 год 30 м. - прибирання приміщень, вечірня прогулянка; 21 год 30 м,- 22 год. 00 м. - виконання лікарських призначень, вечірній туалет; 22 год. 00 м. - відхід до сну.
Чергування сестер і санітарок організовуються за двухсменному (12 годину. у зміну) або тризмінним графіком. У приймальному відділенні (як виняток) допускається добове чергування. Для терапевтичних та хірургічних відділень кращий тризмінний графік.
Сан. просвітництво і гіг. виховання хворих є важливим обов'язком лікарні, однією з умов успішного лікування і відновлення працездатності людини. Сан. просвіта проводиться: а) серед хворих (в поліклініці, стаціонарі, на дільниці); б) серед членів сімей хворих; серед населення, що обслуговується Б. (в клубах, будинко-управліннях, гуртожитках, на підприємствах і. т. д.); г) серед громадського активу охорони здоров'я. У проведенні сан. просвітньої роботи бере участь весь медперсонал Б. Загальне керівництво цією роботою здійснюється головним лікарем Б., у відділеннях - зав. відділеннями.
Патологоанатомічне відділення, яке є структурною частиною лікарні, проводить макро - і мікроскопічні, бактеріологічні та хімічні дослідження трупів, а також гістологічне вивчення операційного, биопснрованного і експериментального матеріалу, що надходить у відділення. На чолі патологоанатомічного відділення варто лікар-патологоанатом, який користується правами завідувача відділенням варт. установи. Завдання патологоанатомічного відділення полягає у встановленні причини смерті хворого, виявленні сутності b походження захворювання, зіставленні клінічних і анатомічних діагнозів та обговоренні їх спільно з клініцистами на клініко-анатомічних конференціях. Обговорення діагностичних помилок має на меті, окрім підвищення кваліфікації лікарів, виявлення дефектів організації діагностики та лікування. См. також Патологоанатомічне відділення.
