Індивідуальна психотерапія (ІП) покликана аналізувати глибинні механізми виникнення хвороби, впливати на свідомі і несвідомі установки хворих за допомогою детальної реконструкції їх анамнезу та встановлення причинно-наслідкових зв'язків між преморбидными особливостями особистості хворих, їх спосіб життя і зловживанням алкоголем. На основі такого аналізу та з появою критики до свого захворювання у завдання психотерапії входить створення у хворого установки на тверезість. Крім того, індивідуальна психотерапія виступає як інструмент впливу на хворого в аспекті підготовки його до можливих труднощів тверезого способу життя.
Найважливішою проблемою індивідуальної психотерапії є створення конструктивних взаємовідносин між лікарем і хворим. У дослідженні Ст. Н. Ніколаєнко [1987] були виділені основні варіанти психотерапевтичної тактики лікаря-нарколога в роботі з хворими на алкоголізм. В залежності від особливостей особистості хворого, тяжкості захворювання, рольових очікувань хворого, а також від широти діапазону ролей, які здатний приймати на себе лікар, останній може використовувати такі психотерапевтичні стилі: директивне керівництво, сопереживающее керівництво та емоційно-нейтральне партнерство. Вибір правильного стилю поведінки психотерапевта, що визначає можливість конструктивного вирішення проблем хворого, являє собою, мабуть, головна умова ефективності індивідуальної психотерапії. Доказом цього є дані, які свідчать про те, що наявність конструктивних взаємовідносин у діаді «лікар - хворий» істотно позначається на загальній ефективності лікування та тривалості ремісій, незалежно від проведення інших видів терапії. Важливо при цьому підкреслити, що поряд з професійною підготовкою і досвідом роботи в психотерапії значна роль належить особистісним якостям лікаря, серед яких на першому місці стоять емоційність (в аспекті здатності до співпереживання - співчуття), здатність до конструктивного керівництву, гнучкість поведінки.
У процесі індивідуальної психотерапії можна виділити три етапи.
На першому етапі - діагностичному - відбувається збір анамнестичних даних, встановлюється коло проблем хворого. Психотерапевт повинен при цьому виявити особливості уявлень пацієнта про свою хворобу, про те, як він сприймає і оцінює свої особисті якості (зовнішність, темперамент, характер, моральні цінності), як ставиться до своєї сім'ї, яким уявляється йому сьогоднішнє становище, його майбутнє і т. д. При цьому не слід прагнути однозначно інтерпретувати історію розвитку особистості і хвороби пацієнта. Навіть у тих випадках, коли інформація, одержувана від нього, носить завідомо неправдивий характер, лікар не повинен з цього приводу відразу висловлювати осуд, розуміючи, що слова хворого є проявом психологічного захисту і являють собою цінний матеріал для подальшого аналізу. Основним змістом висловлювань лікаря і його емоційного ставлення до хворого повинна бути щира зацікавленість тим, що він йому розповідає, прийняття спочатку його версії анамнезу, створення атмосфери повної довіри.
Другий етап індивідуальної психотерапії являє собою більш активну взаємодію лікаря з пацієнтом. Психотерапевт пропонує свій варіант інтерпретації життєвого шляху хворого, визначає найбільш конфліктні зони його переживань. Головним змістом цього етапу є встановлення у свідомості хворого причинно-наслідкових зв'язків між алкоголізмом і різними соматичними і нервово-психічними розладами, особистісними змінами та порушеннями соціального статусу, тобто підвищення критики до свого захворювання. Успішність виконання цього визначається оптимальним поєднанням критичного ставлення лікаря до хворого і прийняття його як особистості. Якщо негативне емоційне ставлення лікаря переважає, то знижується і без того невисока самоповага пацієнта, що може викликати депресивну емоційну реакцію і песимістичне ставлення до майбутнього або реакцію протесту. І, навпаки, якщо емоційне прийняття не підкріплюється критичним ставленням до неадекватної позиції хворого, то спілкування може стати поверхневим і неконструктивним.
Для подолання анозогнозії необхідно залучати переконливу інформацію про закономірності формування і перебігу алкоголізму, його патогенез, включаючи уявлення про біологічну сутність захворювання і неможливості повернення до нормального вживання алкоголю.
Сторінки: 1 2
