Є стійка думка, ніби раніше, особливо в селянській родині, без всяких книжок виховували краще. Мовляв, велика кількість трудових обов'язків робило з дитини людину.
Думаю, це не зовсім вірне уявлення. Праці на селі і зараз не менше, однак проблем з вихованням стільки ж, що і в місті.
Не забувайте: селянські родини були в основному багатодітними. Фактично в кожній родині був свій «різновіковий загін». Це, по-перше, дуже потужний виховує і організуючий фактор. По-друге, мати сімейства, народжуючи одного за іншим, змушена була більшу частину свого часу знаходитися вдома і координувати взаємодії дітвори. Зараз же наші жінки практично не займаються сімейним вихованням. Вдома вони бувають набагато більше своїх чоловіків, тому що будинок, як центр сімейного виховання, залишений без нагляду. І народжувати стали менше. У результаті те, чого малюка могли швидко навчити його старші брати і сестри, тепер повинні передати батьки, заклопотані, як правило, зовсім іншими проблемами. Тому питання про вплив одного-двох дорослих на одного-двох діточок придбав актуальне значення.
Але є й більш загальні причини такої пильної уваги педагогічної науки.
«Виховання відстає від розвитку суспільства, тому що спирається на встановлення і досвід минулого. Воно готує майбутнє, більше розраховуючи на минуле. Наша історія знає, як виховувати рабів і воїнів, а нова світова обстановка ставить іншу завдання - навчитися виховувати вільних людей». (5).
Планеті потрібні нові люди, які б могли змагатися один з одним не силовими, а інтелектуальними методами. Ясно, що колишні педагогічні навички, передані нам від наших батьків і матерів, на це не націлені. Тому-то Японія, США, Франція та низка інших країн стали все більше коштів вкладати у виховання, освіту і культуру.
Нам теж треба вчитися виховувати нових людей, а для цього необхідно змінити деякі свої звички.
