Методи реєстрації ЕКГ

Завданням електрокардіографії є найбільш повна і точна реєстрація ЕРС серця.
Стандартні відведення. При реєстрації ЕКГ накладають електроди на наступні три точки поверхні тіла: праву руку (передпліччя), ліву руку (передпліччя) і ліву ногу (гомілка). Різниця потенціалів лівої і правої руки визначається як I відведення, лівої ноги і правої руки - як II відведення, лівої ноги й лівої руки - як III відведення. Ці відведення отримали назву стандартних і позначаються римськими цифрами.
Форма ЕКГ залежить і від способу приєднання до полюсів електрокардіографа. Спрямовані вгору зубці ЕКГ в I відведенні виходять, коли електрод лівої руки позитивний по відношенню до електрода правої руки, у II відведенні - коли електрод лівої ноги позитивний по відношенню до електрода правої руки, в III відведенні - коли електрод лівої ноги позитивний по відношенню до електрода лівої руки.
Згідно з поданням Эйнтховена та ін. людське тіло можна схематично уподібнити, враховуючи розподіл потенціалів на його поверхні, равностороннему трикутник, в центрі якого розташоване джерело електричної енергії у вигляді диполя. При цьому правий кут R відображає потенціал правої руки, лівий кут L - потенціал лівої руки, а нижній кут F - потенціал обох ніг, враховуючи, що потенціали ніг майже рівні. Тоді відведення від R і L буде відповідати I відведення, від R і F - II відведення, а від L і F - III відведення (рис. 5).
В центрі трикутника в точці, розташованої в тій же фронтальній площині, що і точки R,L і F, і на однаковій відстані від них розташоване джерело ЕРС - серце. Стрілка показує напрямок електричної осі серця від негативного полюса до позитивного. Електрична вісь серця вказує на напрям електрорушійної сили. Лінія електричної осі серця при перетині з лінією R - L, тобто з напрямком I відведення, утворює кут а. Величина цього кута визначає напрямок електричної осі серця. Величину електрорушійної сили серця Е можна зображати схематично у вигляді довільної величини відрізка (стрілки) Р - Q. Якщо вважати, що людське тіло являє гомогенний провідник, тобто опір всіх тканин і органів людського тіла однаково, то можна визначити ту частину ЕРС, яка вловлюється у кожному з трьох відведень.
В I відведенні при даному напрямку електричної осі серця, тобто при даній величині кута а, уловлюється та частина ЕРС серця, яка проектується на лінію R - L. Для отримання такої проекції з точок Р і Q опускають перпендикуляри на лінію R - L. Величина відрізка p1 - q2 є, таким чином, характеристикою сили (et), вловленого в I відведенні.
У II відведенні вловлюється та частина ЕРС серця, до раю проектується на лінію R - F. Для її визначення опускають на лінію R - F перпендикуляри з точок Р і Q; відрізок р2 - q2 є характеристикою ЕРС серця (e2), вловленого в II відведенні.
У III відведенні вловлюється та частина ЕРС серця, яка проектується на лінію L - F. Перпендикуляри, опущені на цю лінію з точок Р і Q, дають відрізок p3 - q3, який характеризує ЕРС (е3), уловлений в III відведенні.
Схема дає можливість встановити рівняння е2=е1+е3. Це вказує, що величина ЕРС, зібраного в II відведенні, дорівнює сумі ЕРС, уловлюваних в I і III відведеннях. З цієї схеми випливає також, що ЕРС, а отже, величина зубців в стандартних відведеннях, обумовлена напрямом електричної осі серця, тобто кутом α.
Алгебраїчна сума ЕРС, які реєструються трьома стандартними отведениями, згідно зі схемою в кожен даний момент дорівнює нулю.
Всі ці визначення точні, якщо вважати, що людське тіло являє округлий посудину, в центрі якого розташоване серце, що оточують серце тканини і органи представляють гомогенну масу з однаковим опором, що відстань між правою рукою, лівою рукою і лівою ногою однаково і дорівнює відстані, на якій знаходиться кожен з цих електродів від серця, серце і кінцівки знаходяться на одній і тій же фронтальній площині.
Фактично це не так, і всі обчислення не зовсім точні. Однак помилки цих обчислень, за перевірочним даними, не дуже великі, і схему, запропоновану Эйнтховеном, використовують і в даний час для різних обчислень.