Перші відомості про ревматизмі як захворюванні суглобів були відомі ще в глибоку давнину. Але тривалий час існували подання про ревматизмі, як хвороби суглобів, ускладнюється ураженням серця.
Понад 100 років тому (1836) два видатних вчених - професор Московського університету Р. В. Сокільський і видатний французький клініцист Буйо незалежно один від одного і по суті одночасно з'явилися родоначальниками вчення про ревматизмі. Вони встановили, що при суглобовому ревматизмі уражуються не тільки суглоби, але і серце, його клапани, серцевий м'яз і зовнішня оболонка серця. Все це і дає право називати ревматизм хворобою Сокольського - Буйо.
За останні роки захворюваність на ревматизм в різних країнах різко скоротилася. Одночасно відзначається більш сприятливий перебіг хвороби.
В СРСР також спостерігається зниження захворюваності і більш легкий перебіг хвороби. Різко знизилася смертність дітей від ревматизму. Але, незважаючи на це, ревматизм ще залишається захворюванням, яке загрожує не тільки здоров'ю, але і життю дітей.
Вже давно було помічено, що ревматизм спостерігається найчастіше у людей молодого віку. Найбільша захворюваність на ревматизм, за даними більшості авторів, відзначається у віці від 5 до 15 років.
За даними А. В. Нестерова, ревматизм у дітей шкільного віку був констатований у 1-3% випадків.
Серед дітей Петроградського району Ленінграда ревматизм був відзначений у 2,6% (Горницкая, 1958-1959).
За даними А. Б. Воловика, в Ленінграді захворюваність на ревматизм на 1000 осіб дитячого населення становила: у 1958 р. - 6,7, в 1959 р. - 7,6, у 1960 р. - 10,3, в 1961 р. -9,6, в 1962 р. -9,1, у 1965 р. -8,1.
Частота захворюваності на ревматизм пов'язана з різними сезонами року. Так, гострі спалаху ревматизму спостерігаються найчастіше в більш холодні місяці року, в помірній смузі нашої країни - переважно навесні, восени і взимку, влітку, як правило, діти рідко хворіють на ревматизм.
До останнього часу вважалося, що найчастіше на ревматизм хворіють в країнах з помірно-холодним і вологим кліматом. Це положення підтверджувалося даними медичної статистики, яка до країн, схильним до захворювання на ревматизм, відносила Англію, Данію, Норвегію, Швецію та деякі інші країни цього кліматичного поясу.
Однак вироблене в останній час обстеження населення ряду країн Тропічної Африки показало, що на ревматизм хворіють і в тропіках.
Вивчення захворюваності у віковому аспекті вказує, що найбільш високий рівень захворюваності відмічається у шкільному віці. У дітей першого року життя ревматизм майже не зустрічається, рідко хворіють на ревматизм діти від 1 року до 3 років, після чого вже відзначається підвищення захворюваності на ревматизм.
Після 15-16 років крива захворюваності ревматизмом помітно знижується.
Ревматизм у дорослих часто є лише продовженням цієї хвороби, що почалася в дошкільному або шкільному віці.
Після 50-60 років ревматизм спостерігається так само рідко, як і в грудному віці.
