Блювота - один з основних ознак гострого процесу в черевній порожнині у дітей. Самі по собі зригування і блювання у дітей - не рідкість, особливо в ранньому віці. При різних патологічних станах у них виникає дискоординація кишкової перистальтики, яка призводить до блювоти. Блювання можна спостерігати при порушенні годування, наприклад перекормах, при патологічних змінах молока матері, при родової травми, при парезах кишок на фоні пневмонії. Часто блювота буває одним з основних симптомів неврастенії. Діти-неврастеніки вміють дуже швидко викликати у себе блювоту. Відомо, що супроводжує блювання простої і токсичної диспепсії, гострих кишкових інфекцій, гепатиту, панкреатиту, менінгіту, уремії (уремічна блювання) та ін.
В подібному різноманітті слід виділяти блювання, що виникає при гострих хірургічних захворюваннях черевної порожнини у дітей. У всякому разі при наявності в дитини блювання завжди слід бути надзвичайно уважним.
При хірургічній патології блювота може бути рефлекторної або внаслідок механічної перешкоди. Однак існує й ще одна причина блювоти при хірургічній патології - це парез кишок, який буває супутнім багатьох хірургічних захворювань черевної порожнини.
Прикладом рефлекторної блювоти є блювота, яка виникає при гострої інвагінації кишок у дітей. У процесі впровадження однієї кишки в просвіт іншої відбувається натягнення брижі, що призводить одночасно до больового синдрому і до блювоти.
При різних формах механічної непрохідності блювота є наслідком повної або часткової закупорки травного тракту. В деякій мірі з часу виникнення блювоти від початку захворювання можна судити про рівень непрохідності травного тракту. Чим вище непрохідність, тим блювота виникає раніше. Так, наприклад, при непрохідності в області дванадцятипалої кишки блювання у новонародженого з'являється вже після 2-3 годувань, а при непрохідності товстої кишки - лише через 5-6 годувань, тобто на 2-3-ю добу від народження.
Посилення блювання на фоні гострого процесу в черевній порожнині завжди є грізним симптомом. У важких хворих виникає порочне коло: під час блювоти організм втрачає значну кількість солей і рідини, що призводить до порушення електролітного балансу, зокрема до гіпокаліємії. Гіпокаліємія сприяє погіршенню перистальтики і розвитку парезу кишок, а парез кишок посилює блювоту.
Блювання виникає не тільки при явищах непрохідності кишок; вона частий симптом при гострих запальних процесах у черевній порожнині, особливо при переході гострого запального процесу на очеревину. Спочатку одне-дворазова блювота при гострих хірургічних захворюваннях черевної порожнини поступово стає непереборною. Якщо на початку захворювання вона може виникати після годування дитини, то потім її спостерігають і між годуваннями.
При рефлекторній блювоти блювотні маси, як правило, містять шлунковий вміст. При механічній непрохідності блювотні маси забарвлюються жовчю, стають зеленого кольору. Наявність блювання з домішкою жовчі або без неї є одним з основних ознак при проведенні диференціального діагнозу між пилороспазмом і пілоростенозом. При пілоростенозі звужується вихідний отвір з шлунка. У зв'язку з цим повної евакуації шлункового вмісту не відбувається. Шлунок поступово розтягується, а потім виникає блювота, причому вона буває настільки сильною, що має певну назву - «блювота фонтаном». Під «блюванням фонтаном» розуміють блювоту великою кількістю молока, яке дитина може вирвати одномоментно на значну відстань. Вміст дванадцятипалої кишки при цьому не потрапляє в шлунок, так як пілоричний відділ звужений. Блювота при пілоростенозі завжди без домішки жовчі і зелені. При пилороспазме спостерігають зяяння пілоричного відділу шлунка і вміст дванадцятипалої кишки може вільно потрапляти у шлунок, тому в блювотних масах може бути домішка жовчі.
Запах блювотних мас також може вказувати на рівень кишкової непрохідності. Кислий запах більше свідчить про непрохідність в області шлунка. При низькій непрохідності в області дистального відділу тонкої кишки або в області товстої кишки в запущених випадках спостерігають блювоту з каловим запахом, тому деякі вважають її «калової блювотою».
Відзначено, що при хірургічній патології блювання або супроводжує больового синдрому, або з'являється відразу після нього. Якщо у дитини спочатку виникає блювота, а потім починає боліти живіт - це, найімовірніше, не є ознакою хірургічного захворювання.
Проте відзначено, що гострий апендицит у маленьких дітей може первинно проявлятися блювотою. Тому дитина, у якого є повторна блювота, повинен бути оглянутий хірургом.
Особливу групу захворювань характеризує блювота з домішкою крові. Іноді блювота з домішкою крові може виникнути і при захворюваннях, які не мають відношення до гострої хірургічної патології. Так, відомо, що після носової кровотечі дитина може проковтнути кров, а потім при блювоті ця ковтнув кров може симулювати шлункова кровотеча.
Блювота з домішкою крові може виникнути при цілому ряді захворювань, пов'язаних з порушенням згортальної системи крові, коли найменша травма може призвести до кровотечі. Але найбільш часто в основі блювання з домішкою крові лежать дуже серйозні захворювання. До них відносять виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, портальну гіпертензію з вторинним варикозним розширенням вен стравоходу і шлунка, тромбоз брижових судин, особливу рідкісну форму інвагінації, коли ретроградно в шлунок впроваджується тонка кишка та ін.
