Під лікувальною фізкультурою розуміється застосування засобів фізичної культури до хворої людини з лікувально-профілактичною метою для більш швидкого та повноцінного відновлення здоров'я та працездатності і попередження наслідків патологічного процесу (Ст. Н. Мошков). Лікувальна фізкультура вивчає зміни, що відбуваються в організмі хворого під впливом різних фізичних вправ, що у свою чергу дозволяє створювати науково обгрунтовані з клінічних і фізіологічних позицій методики застосування засобів лікувальної фізкультури при різних патологічних станах.
Відмінною особливістю даного методу лікування є використання в якості лікувального чинника основної біологічної функції живого організму - руху. Це змушує хворого активно брати участь у процесі лікування і сприяє єдності прояву її психічних і соматичних функцій. Активне виконання хворим фізичних вправ і свідоме ставлення до всього процесу дозволяють йому удосконалювати моторні навички та повною мірою використовувати їх у побутовій та професійній діяльності. При багатьох захворюваннях регулярне застосування фізичних вправ слід розглядати як потужну протидію ряду функціональних порушень, що виникають внаслідок захворювання.
Систематична дозоване фізичне тренування підтримує і розвиває функції основних систем організму і пристосовує організм до зростаючим фізичним вимогам, що призводить до розвитку функціональної адаптації хворого.
У лікувальній фізкультурі розрізняють загальну і спеціальну тренування. Загальна тренування має на меті оздоровлення та загального розвитку організму хворого, підвищення толерантності до фізичного навантаження..
Тут використовуються різноманітні загальнозміцнюючі фізичні вправи. Спеціальна (надіслана) тренування допомагає відновити функціональний стан тієї чи іншої системи, порушену патологічним процесом. У цьому випадку застосовуються вправи, які надають відновне вплив безпосередньо на функцію. Спеціальна тренування відбиває особливості приватної методики лікувальної фізкультури.
В цілях найбільш ефективного використання фізичних вправ при лікуванні хворих необхідно дотримувати наступні загальні правила:
1. Системність застосування фізичних вправ - вибір певних вправ, дотримання послідовності їх виконання з урахуванням спостерігаються у хворого функціональних порушень.
2. Регулярність використання фізичних вправ, що забезпечить підвищення функціональних можливостей організму і адаптації до фізичних навантажень.
3. Тривалість застосування фізичних вправ, необхідну для отримання лікувального ефекту.
4. Наростання навантаження в процесі тренування, що дозволить збільшити резервні можливості хворої людини і підвищити тим самим загальну переносимість фізичного навантаження.
5. Індивідуалізацію методикою і дозуванні фізичних вправ залежно від характеру і особливостей перебігу патологічного процесу, а також від особистісних особливостей хворого.
