Згідно з даними більшості гінекологів, патологічні кровотечі в період статевого дозрівання найчастіше спостерігаються в перший рік менструацій (П. Я. Лельчук, 1953; М. Д. Гутнер, 1956; Mandausova, 1960; Е. А. Дорогова, 1966, і ін).
З анамнезу нами встановлено, що 78 дівчаток (86,7%) захворіли на протязі першого року менструації, при цьому у 42 дівчаток кровотеча почалася з першої менструації й продовжувався у 18 дівчаток 14 днів, у 14 - до 30 днів, у 6 - до 2 місяців, у 3 - до 3 місяців та у однієї хворої кровотеча тривало більше 3 місяців. У 8 дівчаток кровотеча виникло під час другої менструації, у 7 хворих - через 3 клінічно нормальних менструальних циклу, у 6 - через 6 менструальних циклів і у 15 - через один рік.
Отримані нами дані відповідають результатам експериментальних досліджень, які показали, що чутливість гіпоталамуса до статевих гормонів в період статевого дозрівання має істотне значення у діяльності ендокринної системи гіпоталамус - гіпофіз - яєчники і підтверджує вже висловлену нами думку про те, що генез ювенільних кровотеч пов'язаний, мабуть, з функціональної непідготовленістю центрів гіпоталамуса.
З обстежених нами хворих пубертатного віку тільки у 12 захворювання розвинулося через кілька років після настання менархе. У 32 із 48 хворих, у яких початок захворювання не збігалося з менархе, кровотечі мали переважно ациклічний характер і виникали після фази тимчасової аменореї тривалістю від 17г до 6 місяців. У 9 дівчаток кровотечі були циклічними, але рясними і тривалими, а у 7 - безперервними протягом декількох місяців.
У групі хворих дітородного віку у 27 (13,7%) патологічна кровотеча почалося раніше терміну очікуваної менструації, у 49 хворих (24,9%) - в термін очікуваної менструації, у 6 хворих - через кілька днів після нормально закінченню менструації; у 31 хворий зв'язок з останньої нормальної менструацією встановити не вдалося. У 84 хворих (42,7%) рясному матковій кровотечі передувала фаза тимчасової аменореї різної тривалості (від 6 тижнів до 6 місяців).
У клімактеричному віці у 160 хворих (49,1%) затримки менструації перед кровотечею не було.
В подальшому у 21 хворий кровотеча наступало після фази аменореї. У 173 жінок (51,9%) з самого початку захворювання кровотечі передувала фаза аменореї, при цьому у 5 жінок вона тривала 1,5 року.
Аналіз анамнестичних даних показав, що з 530 хворих репродуктивного та клімактеричного віку у 284 (53,6%) провідним симптомом захворювання було рясне, тривале кровотеча з попередньою фазою тимчасової аменореї.
Аналогічні дані наводять Wahlen (1950), Л. Р. Вишневська (1961) і інші автори.
Stoll (1960) на підставі даних про клінічному перебігу захворювання розрізняє два типи персистенції фолікула: 1) короткочасна фолікулярна стимуляція, яка зумовлює циклічні маткові кровотечі; 2) тривала фолікулярна персистенція, при якій слідом за аменореєю в кілька тижнів і місяців настає тривалий, рясна кровотеча.
Характерною особливістю захворювання є часте рецидивування кровотеч, незважаючи на активну симптоматичне і загальнозміцнюючий лікування.
В наших спостереженнях тривалість захворювання коливалася від кількох місяців до 16 років.
