Обстежені пацієнти склали три групи. У першій групі (84 випадку) встановити причину безплідного шлюбу не вдалося (М. А. Кунін, 1970, 1971). Ця категорія шлюбів і становить групу так званого відносного безпліддя. Підбір проводився ретельно. У жінок при бімануальному дослідженні була відсутня якась патологія, відзначалися перша ступінь чистоти піхви, добре прохідні фаллопієві труби, нормальний розвиток геніталій за даними ГСГ, правильний двофазний яєчниковий цикл. Жінок з первинним безпліддям було 49, з вторинною - 35. У всіх чоловіків констатувалася нормоспермия.
Друга і третя групи обстежені як контрольні. У другу групу (74 спостереження) входили жінки з явною причиною безпліддя: непрохідність маткових труб з обох сторін в різних ділянках - у 34 випадках, ановуляторний яєчниковий цикл - 21, неповноцінність лютеїнової фази - у 19 випадках. У 11 жінок у другій фазі не відзначалося постійного підйому температури вище 37°, у 8 лютеїнова фаза була значно вкорочена (менше тижня). Жінок з первинним безпліддям було 47, з вторинним - 27. У всіх чоловіків у всіх випадках визначалася нормоспермия.
Третю групу склали 70 жінок (47 з первинним і 23 - з вторинним безпліддям) без обумовленої патології з боку геніталій. Однак у їхніх чоловіків диагностировалась патологія еякуляту: 36 спостережень олігоспермії (першого ступеня - 12, другий - 20 і третьої - 4), 21 - астеноспермии і 13 - тератоспермии.
З 154 жінок першої і третьої груп 55 звернулися до нас з наявністю діагнозу запалення придатків матки, з приводу чого проводилося різне лікування, однак при ретельному обстеженні патології не виявлено.
Навряд чи всім цим пацієнткам був поставлений попередній правильний діагноз, який змінився від «відповідного лікування. У всіх подружжя визначалися група крові та резус-належність (табл. 18).
Відзначити яку-небудь залежність між наявністю сенсибілізації до спермиям і приналежністю крові по системі АВО або резус-фактору ми не змогли.
Жінки з резус-негативною кров'ю склали 20,2%, що дещо вище загальноприйнятого співвідношення (15: 85). Проте пояснити цим випадки відносного безпліддя ми не змогли, так як в першій групі обстежених знайшли приблизно таке ж співвідношення, як і в інших групах, де причина безпліддя була ясна (табл. 19).
Приблизно однаковою була і можливість резус-конфлікту (у дружин резус-негативна, у чоловіків - резус-позитивна кров). У першій групі з 25 спостережень, де нами диагностировалась можливість сенсибілізації жінок до спермиям чоловіка, подібна залежність по резус-фактору відзначена в 3 спостереженнях, а при відсутності імунологічної залежності - у 6 з 59 спостережень. Наводимо 2 спостереження.
М., 25 років, в першому шлюбі 2 роки, первинне безпліддя. Патологічних відхилень з боку геніталій не виявлено. Має II групу резус-негативної крові. Проба Курцрока - Міллера позитивна, интрадермореакция різко позитивна, реакція микроагглютинации, преципітація в агарі з сироваткою крові та зі слизом цервікального каналу позитивні. Чоловік 27 років, в першому шлюбі. Має ІІІ групу резус-позитивної крові. При дослідженні еякуляту виявлена нормоспермия: 91 млн. сперміїв в 1 мл еякуляту, активно рухливих 89%, патологічних форм 11%' (за рахунок головки 4,4%, шийки - хвоста-6,6%). У чоловіка интрадермореакция негативна, микроагглютинация сумнівна, преципітація з сироваткою крові негативна.
В даному випадку можна думати про сенсибілізації жінки до спермиям чоловіка, у зв'язку з чим було проведено лікування супрастином. Обстеження проводилося в листопаді 1967 р., лікування в грудні 1967 р. (10 ін'єкцій 2% розчину супрастину по 1 мл внутрішньом'язово щоденно, відразу ж після чергової менструації). Надалі відзначено вагітність. 18/IX 1968 р. нормальні пологи. Народився хлопчик вагою 3400 р.
