Основним і найбільш поширеним видом дослідження при апробації зубних гігієнічних засобів є клінічні спостереження із застосуванням спеціальних об'єктивних тестів або без них. Зазвичай клінічні спостереження намагаються підтвердити даними цитології (Wannenmacher, 1964; Stawinski, з співавт., 1964; Riethe, 1965а, В. о. Володкина, 1965, 1966, і ін), різними біологічними пробами (М. А. Ясиновський, 1931, 1964, М. Р. Бугайова, 1938; Д. Свраков, Ю. Писарєв, 1963; Ст. Ст. Володкина, 1965, 1966; в. І. Кулаженко, 1960, 1964; Ю. А. Федоров, Т. В. Сапоговская, 1968; Ю. А. Федоров, В. о. Володкина, 1971; В. С. Іванов, І. в. Ласовский, 1971; Ю. А. Федоров, Д. Н. Лоранський, 1971). В результаті проведених досліджень можна більш повно і точно судити про властивості зубних паст і їх лікувально-профілактичному дії (Ю. А. Федоров, В. о. Володкина, 19656, 1966, 1968; Ю. А. Федоров із співавт., 1966, 1967, В. О. Володкина, 1966; В. Н. Корінь, з співавт., 1971; В. С. Іванов, І. в. Ласовский, 1971; Т. В. Сапоговская з співавт., 1971; В. Н. Корінь, Ю. А. Федоров, 1971, і ін).
Досить часто при дослідженні дії різних зубних гігієнічних засобів, а також самого процесу чищення зубів користуються різними цифровими і так званими спеціальними пародонтальными індексами (Massler, Schour, 1949; Greene, Vermillion, 1960; 1964; Parma, 1960; Riethe, 1965a, б. В. С. Іванов, І. в. Ласовский, 1971; Ю. А. Федоров, В. о. Володкина, 1971, і ін).
Так, Greene і Vermillion (1960, 1964) запропонували методи визначення стану ротової порожнини в залежності від догляду за зубами. Спочатку автори запропонували більш складний підрахунок - для індексу гігієни порожнини рота досліджувалися 12 поверхонь. У другому варіанті визначали тільки 6 поверхонь. При цьому змінювався і вибір враховуються поверхонь. Основні критерії: індекс залишків їжі та індекс зубного нальоту. Кожен з них ґрунтується на числових визначеннях кількості залишків їжі або зубного нальоту на 6 досліджуваних, попередньо обраних зубних поверхнях. Рахунок для всієї групи обстежених отримують шляхом обчислення середньої величини індивідуальних розрахунків. Індивідуальний розрахунок ведеться до десятих часток, а груповий - до сотих. Розраховується також індекс зубного каменю. Середній індивідуальний (або груповий) результат підрахунку залишків їжі і каменю об'єднуються для отримання загального індексу гігієни порожнини рота.
Хоча автори вважають, що визначення зазначеного індексу гігієни порожнини рота не займає багато часу, в дійсності при огляді великих груп населення проведення його навряд чи можливо.
Для визначення стану та рівня гігієни порожнини рота використовують також різні барвники або мічені (марковані) матеріали (Cobb з співавт., 1961; Cross із співавт., 1963; Sobolewski, 1967; Birch, 1968, і ін).
Однак ці методи менш поширені, ніж інші. Різні барвники зазвичай використовують для оцінки якості догляду за порожниною рота, а також для самоконтролю при навчанні правильному чищенню зубів.
Стан тканин пародонту при комплексному лікуванні пародонтопатій з застосуванням лікувально-профілактичних зубних паст можна враховувати за допомогою папиллярно-маргінально-альвеолярного індексу (РМА) - для вивчення початкових змін у пародонті (Massler, Schour, 1949; Parma, 1960) або за допомогою пародонтального індексу (ПІ), запропонованого Russel (1956). Ці індекси досить добре висвітлені в літературі, часто використовуються, тому їх опис ми тут не наводимо (Chilton з співавт., 1962; Scherp, 1964; Riethe, 1965а, b; Russel, 1967; Chairay, 1968; В. С. Іванов, І. в. Ласовский, 1971 Р. Н. Пахомов с соавт., 1971, і ін).
