Однак хірургічне лікування більшою мірою порушує специфічні функції жіночого організму (табл. 2) у порівнянні з консервативним.
Таблиця 2: Обсяг операцій у хворих ендометріозом
| Обсяг операцій | Число хворих | |
|---|---|---|
| абс. число | % | |
| Операції, що виключають менструальну і чадородную функції (надпіхвова ампутація та екстирпація матки) Операції, що зберігають тільки менструальну функцію (висока надпіхвова ампутація або дефундация матки) Операції, що дозволяють зберегти менструальну і чадородную функцію |
183 29 138 |
52,29 8,28 39,43 |
| Всього хворих | 350 | 100 |
У 183 (52,29 %) хворих були проведені операції, що виключають менструальну і чадородную функції.
Зіставляючи результати консервативного та хірургічного лікування хворих з ендометріозом матки та яєчників, бачимо, що вони після хірургічного лікування у 3 рази краще. При позадишеечном ендометріозі краще себе зарекомендувало консервативне лікування: при ньому гарні результати були отримані у 2,5 рази частіше. Останнє представляється досить важливим у практичному відношенні, так як саме при позадишеечном ендометріозі частіше виробляються більш обширні операції (екстирпація матки з резекцією частини заднього склепіння піхви і висіченням ендометріозу з товстої кишки). Тому при позадишеечном ендометріозі у більшості хворих не слід поспішати з операцією, а можна обійтися консервативним лікуванням, однак необхідно здійснювати контроль за станом прямої кишки, нижніх відділів сечоводів і т. д.
У вирішенні складної проблеми лікування хворих ендометріозом і ліквідації його наслідків неприпустимо конкурування різних методів лікування, а доцільні їх раціональне поєднання і спадкоємність. Підтвердженням сказаного можуть служити результати впливу хірургічного і консервативного лікування на менструальну і чадородную функції в групі хворих чадородного віку (табл. 3).
Таблиця 3: Стан менструальної і чадородной функцій у хворих, підданих хірургічного і консервативного лікування
| Особливості менструальної функції | Число хворих (у дужках %) | |||
|---|---|---|---|---|
| Хірургічне лікування | Консервативне лікування | |||
| до операції | після операції | до лікування | після лікування | |
| Ановуляція Недостатність 2-ої фази менструального циклу Нормальний 2 фазний менструальний цикл |
52(37,68) 44(31,88) 42(30,44) |
30(21,74) 26(18.84) 82(59.42) |
105(37,5) 93(33,21) 82(29.29) |
59(21.07) 68(24,29) 153(54,64) |
| Всього хворих | 138. Вагітність настала у 42(30,44) хворих | 280. Вагітність настала у 93(33,21) хворих | ||
Наведені в табл. 3 дані свідчать про позитивний вплив на менструальну і чадородную функції як хірургічного, так і консервативного лікування, і результати їх багато в чому схожі.
Вибір методу лікування та його успіх значною мірою залежать від своєчасної діагностики ендометріозу. Чим раніше розпізнаний ендометріоз, тим більше шансів на успіх консервативного лікування. Якщо ж постане питання про операцію, то можна обійтися щадним її обсягом, з розрахунком на збереження специфічних функцій жіночого організму.
При далеко зайшов процесі завдання полягає в позбавленні жінок від болісних болів, кровотеч, ускладнень (стенозування кишки та сечоводу), психоневрологічних порушень та реабілітації працездатності.
Комплексне лікування хворих з використанням гормонального, розсмоктуючої компонентів, а також впливом на імунну систему і усуненням неврологічних проявів і наслідків ендометріозу представляється найбільш перспективним.
На закінчення глави не зайвим буде ще раз нагадати про хвороби лікування, які можуть розвинутися внаслідок тривалої терапії ендометріозу в основному гормональними препаратами. Серед них в першу чергу слід відзначити дисбактеріоз, кандидоз кишечнику, кандидоз органів сечовивідної системи та ін. Розвитку зазначених ускладнень сприяє тривала гормональна і антибактеріальна терапія, а також зниження неспецифічної резистентності організму, наявне у хворих ендометріозом. Багато антибіотики є живильним середовищем для розвитку різноманітних грибів, в тому числі виду Candida albicans, дріжджових, Aspergillus і т. д.
З інших хвороб лікування заслуговують уваги алергізації організму і розвиток гострих системних псевдоаллергических реакцій.
