Гломерулонефрит - це велике випробування терпіння. Постільний режим наказують на період активного процесу навіть при легкому перебігу. Але й потім, практично все життя, доводиться шкодувати себе, оберігати від фізичних і нервових перевантажень, намагатися полежати днем годину-дві при найменшій можливості і всіляко уникати охолодження, особливо, коли погода сльотава, велика вологість.
Їжа повинна бути несолоної. Якщо немає набряків і цифри артеріального тиску не так вже високі, дозволяють 5-7 грамів солі в день. Набряки і виражена гіпертонія змушують знизити межу до 2-3 грамів. Щоб їжа здавалася смачнішою, можна вживати гірчицю, перець, оцет та інші приправи. Набір продуктів - цілком різноманітний, але, зрозуміло, без солінь, солоної гастрономії. Частку білка починають зменшувати при великому стажі гломерулонефриту, після неодноразових та тривалих періодів його активності, коли вже знижується функція нирок.
Категоричне «ні!» повинно бути сказано куріння і вживання міцних алкогольних напоїв. Абсолютно необхідно систематичне лікарське спостереження - щоб не запізнювалася лікування. Чим рідше, коротше, слабкіше будуть періоди активності, коли утворюються шкідливі нефрони іммунокомплекси, тим далі відсувається той день, коли нефрони виявляться не в змозі підтримувати свою працездатність на скільки-небудь задовільному рівні.
Види запальних захворювань нирок не вичерпуються, на жаль, інфекційних пієлонефритом та алергічних гломерулонефритом. Існує ще й туберкульоз нирки. Якщо з хронічним гломерулонефритом пієлонефрит ріднить хвилеподібний перебіг, то з туберкульозом - механізм виникнення: запалення розвивається у відповідь на впровадження мікробів. Правда, пієлонефрит можуть викликати інтервенти багатьох мастей, а у туберкульозу збудник певний, єдиний - мікобактерії, або інакше бацила Коха (по імені першовідкривача). Коли кров розносить мікобактерії туберкульозу з первинного вогнища в легенях чи бронхах в різні райони організму, не минуть вони і нирки. В їх кірковому шарі (обох) навколо клубочків з'являються дрібні осередки, які можуть, не розвиваючись, проіснувати без шкоди для людини все його життя. Але, як відомо, захисні сили організму, які тримають у вузді весь населяє його потенційно небезпечний мікросвіт, не завжди в кращій формі. У такі періоди дрімаюча інфекція активізується.
Оживившись, мікобактерії туберкульозу розповсюджуються і в мозковому шарі, буквально пожираючи все навколо себе. Одна за одною в нирці з'являються каверни - порожнини, заповнені продуктами розпаду тканин. Багато вогнища покриваються вапняним панциром, що теж не обіцяє нічого хорошого. Через балію туберкульозний процес вихлюпується в сечовід і сечовий міхур. Там на місці виразок залишаються рубці, що перешкоджають нормальному току сечі. А це, в свою чергу... І на нефрони почав намотуватися ще один пласт пригод.
Втім, пробудження туберкульозної інфекції теж не обходиться без якогось, хай незначного, застою сечі. Адже спочатку засіяні обидві нирки, а жертвою розпаду виявляється одна, і через великий інтервал часу.
Туберкульоз нирки майже не має власних клінічних ознак ниркового захворювання. Він маскується під хронічний пієлонефрит, нирковокам'яну хворобу, а часто і справді поєднується з ними. Не дає він і такий інтоксикації, як туберкульоз легенів. Загальний стан хворого погіршується зовсім незначно. Між тим знайти справжнього винуватця запального процесу треба у найкоротший термін. Адже проти мікобактерії туберкульозу безсилі антибактеріальні препарати загального профілю, але в нирці відмінно працюють специфічні протитуберкульозні засоби.
