Періодонтіт все ще займають в практиці стоматологів значне місце. Тому трапляються помилки як при діагностиці, так і при лікуванні їх.
Класифікація періодонтитів досить стабільно встановилася і її широко застосовують на практиці. Застосовувана класифікація повно відображає суть перебігу патології в періодонті.
Періодонтіт лікують в поліклініках. Тільки ускладнення, що виникають при розвитку періодонтиту, які потребують стаціонарного лікування. Лікування періодонтитів вимагає доброго знання клініки, анатомії і володіння мануальними навичками.
Незважаючи на те, що діагностика періодонтитів розроблена добре, тим не менш допускаються помилки в постановці діагнозу. Вони зустрічаються у випадках, коли не диференціюють захворювання крайового (маргінального) і верхівкового (апікальної) періодонта. В цьому випадку помилки можуть бути пов'язані з неправильною оцінкою симптомів запалення крайового періодонта.
Перевіряючи один симптом, який буває нерізко вираженим (болючість при бічній перкусії зуба), лікар не надає йому значення. Водночас ретельне рентгенологічне дослідження, обстеження зубоясенних кишень показують у цих випадках наявність процесу у краю періодонта.
При рентгенологічному дослідженні не завжди буває легко диференціювати пародонтоз і періодонтит. З'ясування етіології та патогенезу захворювання, визначення стійкості зубів, динамічне спостереження дозволяють правильно встановити діагноз.
Можуть бути помилки при постановці діагнозу захворювання верхівкового періодонту, коли виникає загострення процесу. Необхідно вирішити, чи є гострий періодонтит або загострення хронічного періодонтиту, так як лікування одного процесу відрізняється від іншого.
Для остаточного встановлення діагнозу має значення рентгенологічне дослідження. Відсутність виражених змін у кістки свідчать про те, що процес гострий і розвинувся вперше. Наявність порушення малюнка кістки, ділянок розрідження, розширення периодонтальної щілини характерні для хронічного процесу в стадії загострення.
Нелегко вирішити питання при встановленні діагнозу періодонтиту багатокоренева зубів. Відомо, що при хронічних періодонтитах в окремих коренях пульпа залишається живий і навіть малозміненної. У зв'язку з цим застосовують комбіновані методи лікування.
Для запобігання помилок у визначенні стану пульпи при хронічних періодонтитах багатокоренева зубів потрібно ретельно дослідити пульпу в кожному каналі шляхом електрометричних і термічних методів, а також аналізу рентгенологічних даних. Особливо обережно й уважно потрібно проводити дослідження зубів верхньої щелепи. Наявність запального процесу в гайморової порожнини, на небі можуть давати ті ж симптоми, що і при періодонтитах. Проведення обстеження шляхом виключення ознак, характерних для гаймориту, для процесів на небі допомагає уникнути помилок при постановці діагнозу періодонтиту.
При обстеженні стану періодонту може бути допущена помилка, якщо одному, навіть домінуючому симптому надають першочергового значення.
Потрібно пам'ятати, що верхівковий періодонт тісно пов'язаний з навколишніми тканинами, сусідніми зубами, має розгалужену мережу нервових волокон і судин, у зв'язку з чим симптоми ураження періодонта можуть бути і при ряді інших захворювань: альвеолярного відростка (міжзубних перегородок), сусідніх зубів, м'яких тканин, невралгій та ін.
У скрутних випадках рекомендується проводити повторне обстеження. Через 2-3 дні повторюють весь комплекс обстеження хворого, яке дозволяє з'ясувати справжнє захворювання. Іноді проведення новокаїнової блокади може призвести до усунення супутніх симптомів.
