Однією з найбільш частих помилок є неправильне визначення ступеня ураження кістки. Слід мати на увазі, що від розміру та характеру порушення кістки навколо зуба залежить вибір методу і успіх лікування захворювання періодонту. Тут вирішальними моментами будуть дані рентгенологічного дослідження і ступінь стійкості зуба. Так, при великих вогнищах ураження кістки і сильної рухливості зуба одного пломбування при лікуванні буде мало. При цьому потрібно пломбування каналу поєднувати з хірургічним втручанням.
Допускаються помилки при постановці діагнозу періодонтиту, коли одночасно є пародонтоз і часто симптоми верхівкового періодонтиту відносять до симптомів пародонтозу.
Щоб уникнути помилок при постановці діагнозу і лікуванні необхідно передусім розібратися в причинах патологічного зміни тканин навколо верхівки кореня. Вся увага тут має бути звернено на стан пульпи. Потрібно з'ясувати, звідки почалося захворювання-з верхівки кореня внаслідок ураження пульпи або процес розповсюдився з маргінального періодонта по протягу.
Важливо при цьому не допустити помилки у визначенні прихованій каріозній порожнині. Особливе значення потрібно надавати таким ознакам, як реакція на холод і тепло, хімічні подразнення, болючість при зондуванні, чутливість при навантаженні. Відсутність подібних явищ у галузі інших зубів досить важливо для диференційної діагностики.
Іноді буває важко встановити, якою мірою верхівковий періодонтит є осередком прихованої інфекції і якою мірою він в даний час не проявляється клінічними симптомами, але надає дію на організм.
Щоб не допустити помилок у вирішенні питання про небезпеку прихованої інфекції при періодонтиті, потрібно перш за все виходити з можливості усунення вогнища консервативними методами із збереженням зуба.
Наш багаторічний досвід показує, що при всіх видах періодонтитів застосування діатермокоагуляції, ферментів і пломбування коренів за верхівку кореня дозволяє ліквідувати інфекційний вогнище. Однак, якщо після лікування залишаються явища періодонтиту, а також лейкоцитоз, субфебрильна температура, підвищена ШОЕ, позитивні проби, то зуб повинен бути видалений.
У діагностиці вирішальними моментами повинні бути правильний облік стану хворого, оцінка місцевих симптомів, комплекс діагностичних досліджень.
Наявні діагностичні засоби дозволяють правильно і своєчасно поставити діагноз верхівкового періодонтиту. Зіставлення отриманих даних в клініці дозволить уникнути помилок у встановленні діагнозу верхівкового періодонтиту і його значення як прихованого інфекційного вогнища в порожнині рота.
Методи лікування періодонтитів однокореневих зубів добре розроблені і, як правило, рідко допускаються помилки при пломбуванні каналів центральних зубів. Тільки в окремих випадках виникають помилки у застосуванні пломбувального матеріалу для каналів, коли матеріал згодом забарвлює зуб або застосовуються пасти. Найчастіше це буває тоді, коли малодосвідчений лікар пломбує канал передніх зубів йодоформною пастою. Незабаром після пломбування зуб стає темним.
На жаль, ще багато допускається помилок при лікуванні періодонтитів багатокоренева зубів.
