У більшості випадків друга фаза перитоніту переходить у третю - термінальну. Спостерігаються два варіанти третьої фази: перший - звичайний, з гострим перебігом, швидко призводить до смерті; другий - з підгострим, млявим перебігом, з утворенням абсцесів у черевній порожнині, причому їх розвиток нерідко відбувається уповільнено. Для другого варіанту характерні дистрофічні зміни в органах і тканинах.
Для класичної картини перитоніту характерні раннє виникнення важкого стану хворої, дуже частий пульс (120-140 в хвилину), сильні болі в животі і напруження передньої черевної стінки, різкий метеоризм і рано розвинулася блювання. В даний час цей симптомокомплекс перитоніту зустрічається в післяпологовому періоді рідко. Це почасти пояснюється особливостями організму породіллі, почасти впливом антибіотиків, застосування яких, іноді нераціональне, починається зазвичай при перших ознаках захворювання післяпологового.
Перитоніт починається в різні терміни залежно від характеру інфекції та особливостей шляхів, за якими вона проникає в порожнину очеревини.
Власне післяпологовий перитоніт проявляється через 2-3 доби після пологів і пізніше. Температурна реакція може бути нехарактерною. Іноді навіть дуже важкі випадки перитоніту можуть протікати майже без підвищення температури. Слід зазначити, що відоме діагностичне значення має спостережувана при перитоніті різниця в температурі, виміряної в пахвовій западині і прямій кишці. Ця різниця може досягати 1,5-3°.
Клінічні прояви першої фази розвитку перитоніту в значній мірі залежать від масивної імпульсації з очеревини, в результаті якої відбувається гіперактивація деяких підкіркових структур, в першу чергу ретикулярної формації, що відбивається на функції багатьох органів і систем організму. Найважливіші зміни стосуються кровообігу. Пульс з самого початку захворювання прискорений, слабкого наповнення, нерідко нерегулярен. Артеріальний тиск при перитоніті знижується, особливо з розвитком захворювання, причому зменшується амплітуда артеріального тиску.
На початку післяпологового перитоніту із симптомів запалення очеревини найбільш чітко виражені метеоризм, сухість язика, нудота і блювота (блювота спостерігається не завжди). Дихання прискорене, поверхневе, реберного типу. Абдомінальне дихання на початку захворювання частково збережено (в області вище пупка), а з поширенням запалення очеревини воно припиняється.
Рефлекторне напруження м'язів передньої черевної стінки - один з важливих початкових ознак перитоніту - найчастіше буває нерізко виражене. Інший важливий симптом перитоніту - хворобливість - також недостатньо виражений. Симптом Блюмберга - Щоткіна нерідко буває слабо позитивним або відсутня. Проте із-за боязні посилити біль породіллі щадять живіт і зазвичай лежать нерухомо на спині, злегка зігнувши ноги в колінах.
Перистальтика кишечника на початку перитоніту сповільнена, потім зовсім припиняється, гази не відходять, стілець затриманий. В порушення функції кишечника велика роль належить безпосереднього впливу самого запалення очеревини на стінку кишечника (серозне просочування, інфільтрація стінки).
З розвитком перитоніту більш виразно виявляється наявність випоту в черевній порожнині. При перкусії визначається притуплення звуку в пологих частинах живота, зникає і знову з'являється при повертанні хворий з боку на бік.
З переходом захворювання у другу фазу стан хворий стає вкрай важким. В клінічній картині починають домінувати явища, обумовлені парезом кишечника і зневодненням організму, що пов'язано з майже безперервної блювотою і зниженою резорбцією рідини з кишечника. З біохімічних порушень велике значення мають дегідратація, втрата калію і затримка натрію в організмі, ацидоз і дефіцит білка.
