Хлороцид С. Вводять внутрішньовенно (повільно) та внутрішньом'язово. Добова доза становить 2-3 г, разова - 1 г Препарат вводять 2-3 рази на добу; разову дозу розчиняють в бідистильованої води - у 5 мл для внутрішньовенного введення і в 3-5 мл для внутрішньом'язового.
Левоморфоциклин. Використовують внутрішньовенно крапельним способом за 900 000 ОД (250 мл 0,125% розчину новокаїну) 3 рази на добу.
Пеніцилін і стрептоміцин є антибіотиками, які і до цього часу мають широке поширення. Застосовуються вони зазвичай разом. При лікуванні перитонітів пеніцилін вводять в мегадозах (добова доза становить 40 млн. ОД і більше) внутрішньовенно крапельним способом рівними дозами (в фізіологічному розчині) 4 рази на добу або внутрішньом'язово рівними дозами (в 5-10 мл 0,5% розчину новокаїну) 4-б разів на добу. Стрептоміцин застосовують внутрішньом'язово по 0,5-1 г (в 3-5 мл 0,25 - 0,5% розчину новокаїну) 2 рази на добу. При застосуванні мегадоз пеніциліну вибір натрієвої або калієвої солі бензилпеніциліну визначається вмістом електролітів Na і К в плазмі крові.
Пеніцилін слід застосовувати з обережністю із-за можливості розвитку інтоксикації внаслідок масового розпаду бактерій під впливом препарату, а також через небезпеку тяжких алергічних реакцій.
У черевну порожнину розчини антибіотиків найчастіше вводять через дренажні трубки. Після введення препарату трубку затискають на 1-2 години. Тривалість цього способу внутрибрюшинного застосування антибіотиків обмежена 3-5 цілодобово, пізніше дренаж перестає діяти внаслідок фібринозних накладень. З антибіотиків найчастіше застосовують: канаміцин - по 0,25 г (100 мл 0,25% розчину новокаїну) 2 рази на добу (вводити повільно); мономіцин по 250 000-500 000 ОД (в 20 мл 0,5% розчину новокаїну) 1 раз на добу. Місцеве застосування канаміцину або мономіцину може поєднуватися з парентеральним введенням антибіотиків групи пеніцилінів (синергидное дія).
Хлороцид С застосовують по 0,5 г 2 рази на добу (препарат вводять в 40 мл 0,25% розчину новокаїну, його попередньо розчиняють у 2,5-5 мл бідистильованої води). Пеніцилін використовують по 100 000 ОД (2 мл 0,25% розчину новокаїну) 2 рази на добу; часто одночасно вводять стрептоміцин по 0,5 г (20 мл 0,25% розчину новокаїну) 2 рази на добу.
Заходи, спрямовані на боротьбу з інтоксикацією. Серед них видатна роль належить заходам щодо евакуації шлунково-кишкового вмісту (промивання шлунка, застосування постійного тонкого дуоденального зонда, гіпертонічна клізма тощо). Особливої уваги заслуговує запровадження постійного тонкого зонда і видалення за допомогою аспірації шлунково-кишкового вмісту. Для цього хворий вводять через ніс тонкий зонд і проводять його у верхній відділ кишечника. В результаті відсмоктування шлунок і верхній відділ кишечника звільняються від токсичного вмісту і газів. Крім того, залишення зонда посилює моторну діяльність шлунка і кишок, що в свою чергу сприяє евакуації їх вмісту, зменшення венозного стазу в цих органах. Нарешті, спадання шлунка і кишечника знижує тиск на діафрагму і покращує кровообіг і дихання. Зонд треба вводити як можна раніше і не витягувати його до ліквідації парезу кишечника.
З медикаментозних засобів для усунення парезу кишечника і порушення перистальтики зазвичай призначають прозерин та інші аналогічні препарати.
