Справжній трагізм пізніх стадій алкоголізму полягає у втраті хворим свободи вибору. На відміну від людини, не страждає цим захворюванням і поставленого перед вибором: «Алкоголь або втрата всіх цінностей життя», багато хворих, часто добре розуміючи, який вибір зробити, не знаходять в собі сил здійснити його на практиці: перейшовши Рубікон 2-ї стадії хвороби людина приносить у жертву спиртного як жахливого, невблаганному Молохові, своє здоров'я, благополуччя своїх близьких і часто саме життя. Відому проблему Гамлета «Бути чи не бути» хворий майже завжди «вирішує» крім своєї волі, як би по прислів'ю: «І радий би в рай, та гріхи не пускають». З великою художньою силою описав цей стан в оповіданні М. П. Чехова, брата А. П. Чехова. «...І всякий раз, як мені запити,- схлипував Олексій Назарыч,- я гасаю з боку в бік, я благаю бога, я кажу йому: «Нехай мине мене чаша сія», але комусь або чомусь треба, розумієш - треба, щоб я, істота розумна, богоподібна, запив, і цей хтось чи щось опановує мною і стихійно тягне мене до склянці. І я ослабеваю і падаю, падаю, падаю...»*. Важко уявити собі захворювання, що заслуговує більшого жалю!
Найважливішою причиною збереження алкоголізму в нашій країні, де численні соціальні фактори, що породжують його в капіталістичному суспільстві, давно усунені, на думку вітчизняних вчених і педагогів, є дефекти духовного розвитку особистості, недостатнє використання величезних можливостей формування високих моральних якостей, закладених в системі комуністичного виховання. «Коріння аморальної поведінки людей, які не знають, що таке експлуатація людини людиною, в емоційному і моральному невігластві, яке з'єднується із загальною убогістю духовного світу»** . На жаль, піднесення матеріального добробуту соціалістичного суспільства нерідко значно випереджає зростання загальної культури людей, культури людських взаємин, контактів, інтересів, дозвілля. Найважливішим фактором профілактики алкоголізму та пияцтва в світлі недавніх рішень партії і уряду, безсумнівно, є наполегливе підвищення духовного добробуту» тих верств населення, які особливо схильні до зловживання алкоголем. Можна не сумніватися в тому, що збудуться слова чудового радянського педагога В. О. Сухомлинського. «Я вірю в могутню силу комуністичного виховання,- писав він.- Вірю в те, що дітей і юнацтво можна виховувати так, щоб потреби в покарання взагалі не було. Вірю в те, що пляшка горілки буде стояти в шафі багато місяців і молодій людині не захочеться навіть згадати про неї. Вірю в те, що щастя і насолода для людини повною мірою відкриються повноті і в духовній насиченості життя, в ідейному багатстві думок, прагнень, поривань, у пізнанні краси і величі буття, в бажанні завтра стати краще, ніж сьогодні, в повторенні власної краси в дітях, в нетлінне і вічне працю на благо людей і вітчизни»***.
* Чехів М. П. Повісті. Оповідання. Нариси. М., 1986. С. 25.
** Сухомлинський В. А. Вибрані педагогічні твори. Т. 1. М., 1979 С. 464.
*** Сухомлинський В. А. Про виховання. М., 1973. С. 64.
