Одним із частих ускладнень уремії є анемія, яка виявляється практично у 100% хворих з рівнем креатиніну вище 5 мг%. Анемія погіршує перебіг захворювання і самопочуття хворих. У зв'язку з цим перед лікарями постійно постає питання про способи корекції недокрів'я при хронічній нирковій недостатності. До останнього часу одним з основних і найбільш поширених методів лікування анемії у хворих цієї категорії було переливання крові. При цьому виходили з положення про наявність гипорегенераторного стану еритропоезу (Р. І.алексєєв, 1950). Однак, як свідчить досвід, повторні і навіть часті переливання крові не супроводжуються значним підвищенням рівня еритроцитів і гемоглобіну (Shaldon та ін, 1971; Koch та ін, 1974). В той же час можливість зараження вірусним гепатитом при цьому різко зростає (Eschbach, Finch, 1970а). Крім того, повторні переливання крові ведуть до різкої сенсибілізації організму, що особливо небажано при обговоренні питань трансплантації. Досвід нашої клініки по проведенню повторних і досить масивних переливань крові також свідчить про недостатню ефективність цього виду терапії. Виявилося, що середній рівень еритроцитів у хворих з хронічною нирковою недостатністю при використанні масивних (до 500-600 мл у тиждень) і рідких (100-200 мл на тиждень) переливань крові був приблизно однаковий і відповідав ступеня заотемии. Ці дані, так само як і наведені літературні дані свідчать про відсутність ефекту від частих переливань крові. Тому їх можна рекомендувати лише в разі підготовки до операції і зрідка на тлі лікування гемодіалізом, враховуючи, що при цьому завжди втрачається досить велику кількість заліза (Eschbach, Finch, 1970). У період захоплення эритропоэтинами і враховуючи можливу роль нирок у регуляції його рівня в крові, з'явилася тенденція до використання чистих препаратів при лікуванні анемії у хворих з азотемією. Однак необхідно зазначити, що весь світовий досвід свідчить про відсутність ефекту від цього виду терапії, що призвело до повної відмови від цього методу лікування (Naets, 1975). О. В. Моїсеєва і А. Я - Ярошевський (1969), намагаючись активувати продукцію еритропоетину, запропонували використовувати препарати кобальту протягом 3-4 тижнів. Adwards і Curtis (1971) застосовували хлорид кобальту у хворих, які перебувають на лікуванні хронічним гемодіалізом, і відзначили поліпшення показників периферичної крові. Найбільше поширення при лікуванні недокрів'я у хворих з хронічною нирковою недостатністю в останні роки отримали андрогени (Mirand, Murphy, 1971; Parker та ін, 1972; Fried, 1973; Koch та ін, 1974). При цьому Shaldon ін. (1971) провели зіставлення рівня еритроцитів і гемоглобіну у різних груп хворих, лікованих переливання крові, андрогенами і разом) і прийшли до висновку про переваги андрогенної терапії. Зазвичай використовується пропіонат або енантат тестостерону. Згідно з різною концентрацією препарату вони використовуються - тестостерон щодня (1 мл 5% розчину), енантат (20% - 1 мл)-2 рази на тиждень за умови отримання хворим 300-500 мг на тиждень. Лікування проводиться довгостроково, зазвичай 3-6 місяців. Ефект від проведеної терапії починає проявлятися не раніше ніж до кінця першого місяця. Враховуючи теоретичні передумови про механізм дії андрогенів на еритропоез (С. В. Рябов, 1968, 1971), можна рекомендувати до кінця першого місяця лікування тестостероном призначати преднізолон по 5-10 мг (протягом 4-6 тижнів).
При наявності микроангиопатической гемолітичної анемії, іноді зустрічається при хронічній нирковій недостатності, Penington, Kincaid-Smith (1971) рекомендують призначати антикоагулянти і гіпотензивні препарати. Zimmerman, Bergin (1974) при наявності злоякісної гіпертонії і микроангиопатической гемолітичної анемії радять використовувати гепарин. Нарешті, необхідно вказати на нормалізує еритропоез дію гемодіалізу. Так, Eschbach, Finch (1970а) виявили поліпшення показників эритрокинетики у 100 хворих, лікованих гемодіалізом. У той же час необхідно враховувати, що при проведенні гемодіалізу підвищується втрата заліза (див. главу XI). За даними Koch та ін. (1974), в диализатор йде 2,13±0,92 г/рік заліза, що більш ніж в 4 рази перевищує нормальні втрати. Зростають також втрати білка і вітамінів. Тому Eschbach, Finch (19706) поряд з андрогенами при застосуванні гемодіалізу радять призначати препарати заліза.
Схема лікування анемії при ХНН, яка використовується у нас у клініці:
тестостерон 300-500 мг на тиждень протягом 3-6 місяців; преднізолон по 5-10 мг на день з 4-6-го тижня лікування протягом місяця;
залізо в/в (зазвичай ferrum lek) по 100 мг 1 раз на тиждень; переливання крові - 200 мл 1 раз у тиждень; вітаміни - В; фолієва кислота (рис. 101).
Рис. 101. Динаміка рівня еритроцитів (1) і гемоглобіну (2) у хворого Ф. з ХНН ІІІ ст., одержував розроблену в клініці схему лікування (див. текст). Хворий перебував на хронічному гемодіалізі. У верхній частині малюнка вказані коливання рівня креатиніну (в мг %).
