Протягом останніх 10-15 років в літературі все частіше з'являються вказівки на те, що гістологічна картина ендометрія не завжди правильно відображає стан гормональної функції яєчників (Е. Н. Петрова, 1959; К. Н. Жмакин, 1960; О. В. Топчієва, 1967, і ін). При різних патологічних станах ендометрію (запалення, перерозтягання при наявності підслизового миоматозного вузла, що викликає порушення трофіки) або особливо при підвищеній чутливості ендометрію слизова оболонка матки не завжди адекватно відповідає на гормональний вплив. Як зазначає В. О. Топчієва (1967), ендометрій, особливо у жінок в періоді менопаузи, може як би «застигнути» в певному стані, відповідному рівню естрогенної активності яєчників, існував кілька років тому.
В літературі є дані про те, що піхвовий епітелій більш чутливий до дії естрогенів, ніж ендометрій (М. С. Малиновський і Є. Д. Світло-Молдавська, 1963; Е. І. Кватера, 1967, і ін). Ще в 1936 р. Papanicolaou і Shorr довели наявність у жінок в менопаузі циклічних змін в епітелії піхви при відсутності подібних змін в ендометрії. Pundel (1952) показав цитологічно, a Mileff (1940) - гістологічно більшу реактивність на введення естрогенів піхвового епітелію, ніж ендометрію. Відсутність відповідності між цитологічної картини ендометрію і вагінальним мазком Korte (1960) пояснює дією різних фракцій естрогенів. За даними Puck і Breucr (1960), естріол має проліферативним впливом на піхвовий епітелій, але слабо діє на ендометрій. Дослідження М. Р. Арсеньєвої (1963), Triguet (1952) та ін. свідчать про те, що картини піхвових мазків можуть давати більш точну оцінку естрогенної активності, ніж дані дослідження ендометрія.
Невідповідність між зниженим або нормальним рівнем виділення класичних естрогенів і високим рівнем проліферації ендометрію (залозиста або залозисто-кістозна гіперплазія) у жінок в менопаузі (Lajos і співавт., 1962, та ін) добре пояснюється концепцією В. М. Дильмана (1968). Відповідно до точки зору автора діяльність яєчників після настання менопаузи характеризується виділенням некласичних фенолстероидов, рівень яких в деяких випадках може бути високим.
Невідповідність між картинами піхвових мазків і рівнем виділення естрогенів з сечею, на думку Н. А. Калантарової (1965), у ряді випадків може бути пов'язано з низькою по відношенню до суми всіх естрогенних фракцій екскрецією естріолу (у деяких хворих естріолу в сечі зовсім не виявлявся). У літературі зустрічаються повідомлення про те, що найбільша залежність виявляється між картиною піхвових мазків і вмістом у сечі естріолу, а найменша - з вмістом в ній естрадіолу (Young і співавт., 1957, та ін).
З іншого боку, невідповідність між картиною піхвових мазків і рівнем естрогенів у сечі у деяких хворих Н. А. Калантарова (1965) пояснює тим, що це пов'язано з гормонами надниркового, а не яєчникового походження. Це припущення ґрунтується на збіг кривих, особливо їх «піків», у виділенні сумарних естрогенів і 17-кетостероїдів. Естрогенні ж «піки» в таких випадках не були підкріплені симптомами більш або менш активної естрогенної стимуляції за іншими тестами функціональної діагностики (симптоми «зіниці», «листків папороті» та ін).
