Як відомо, найбільша смертність спостерігається серед дітей у віці до одного року. Отже, чим більше буде дитяча смертність в даній країні, тим менше буде середня тривалість життя.
Кількість людей у кожному віці в даній країні, тобто вікова структура населення, абсолютно не залежить від середньої тривалості життя. У країні з дуже низькою середньою тривалістю життя можуть бути люди у віці ста й більше років, і їх число може бути навіть порівняно велике.
Такий підрахунок середньої тривалості життя показує, що вона може бути в будь-який час визначена для кожного року, і для цього не треба чекати закінчення життя кожної окремої людини.
Але середня тривалість життя має тенденцію все більше і більше наближатися, у міру поліпшення соціально-економічних умов, до її можливої біологічної тривалості. Інакше кажучи, якщо людина біологічно може жити до ста і більше років, то для кожного року історії величина середньої, тобто статистичної, тривалості життя все більше і більше до нього наближається.
Але і межа біологічної тривалості життя не залишається незмінним. По мірі поліпшення умов життя, прогресу медицини і т. д. він теж відсувається. Але точно визначити не можна, а можна тільки припускати, так як ми не знаємо біологічної тривалості життя людини. Відсунути цю межу ми поки не можемо, хоча досліди над тваринами дають підставу припускати, що деякі умови життя здатні значно збільшити його. Але для цього ми не можемо поставити людину в ті ж експериментальні умови, які ставимо тварин.
Розглянемо тепер дані про середню тривалість життя людини в різні епохи і в даний час.
Середня тривалість життя в нашому розумінні, в різні епохи постійно змінювалася. Вона змінювалася в залежності від величини загальної смертності і в особливості дитячої смертності. А сама смертність залежала від соціально-економічних умов життя, почасти від її біологічних умов (клімат, висота, географічне розташування тощо), від культури населення, від поширення гігієнічних знань, від системи організації охорони здоров'я і т. д.
Загалом, всюди середня тривалість життя поступово збільшувалася, хоча в далекому минулому вона довго трималася на одному рівні. У слаборозвинених країнах, в країнах, що недавно звільнилися від колоніального ярма, вона й досі знаходиться на низькому рівні. Але й у високорозвинутих країнах Західної Європи в порівняно недалекому минулому, аж до середини XIX століття, вона була ще дуже низькою.
Життя первісної людини в середньому вимірювалася 19-21 роками. В епоху рабовласництва в Єгипті вона становила всього 22,5 року, у древньому Римі-близько 24 років. При феодалізмі середня тривалість життя у деяких країнах Європи збільшилася до 31 року, а в період первісного нагромадження - до 33,5 років. Тільки у другій половині XIX століття середня тривалість життя в Західній Європі досягла 37,7 року, а потім стала зростати більш швидкими темпами.
Якщо вважати, що тривалість життя людиноподібних мавп становить 26 років, то можна сказати, що в давнину людина жив меншу кількість років, ніж ці мавпи.
За даними однієї з найстаріших і точних статистик в Європі, в Швейцарії, в Женеві, в XIV столітті середня тривалість життя була 21 рік, в XVII столітті - 26 років, у XVIII столітті - 34 роки. Вона застигла на 36 роках протягом перших двох третин XIX століття.
