Справа в тому, що вік, столітніх зазвичай встановлювався на підставі їх опитування, адже документів зазвичай не буває. Сто років тому на Кавказі і в особливості в Середній Азії взагалі не велося точного обліку народжень і смертей, тому ніяких документальних даних про віці не збереглося. Надто неточні дані про вік столітніх жінок. Серед них у минулому відсоток неписьменних був ще вище, ніж серед чоловіків, а серед усього населення царської Росії він, як відомо, досягав 75 відсотків. 3. Р. Френкель вважає, що навіть підрахунки Паєвського і Новосельського завищені. Покладатися на матеріали народних переписів у багатьох країнах не можна. Вони засновані в кінці кінців на свідченнях у переписних аркушах віку або самими переписываемыми людьми похилого віку, або з їх слів. Показання ж їх завжди представляються мало документально обґрунтованими і відрізняються схильністю до надмірного округленню і перебільшення віку. Цей недолік особливо відноситься до даних дореволюційним.
За підрахунками С. А. Новосельського, найбільш неточними були перепису 1905 року в Болгарії (250% неточності), 1897 року в Росії (183%), 1926 року в СРСР (159%), 1910 року в Іспанії (137%), 1910 року в Угорщині (134% неточності).
У Болгарії порівняно недавно, після перепису 1905 року, вважалося, що це країна столітніх. Між тим життя болгарського народу в епоху, коли народилися ці люди, була дуже важкою, а статистичний облік народжень і смертей був вкрай примітивний і неточний. Тому не було ніяких наукових підстав вважати, що тривалість життя старих людей у Болгарії була більше, ніж в інших країнах. Ретельний аналіз і перевірка цих даних дійсно показали, що в Болгарії число сторічних було не більше, ніж в інших європейських країнах.
Наведемо нарешті, деякі дані про поширення столітніх в окремих республіках, краях і областях («Известия», 31 березня 1961 р.).
| Всього | В тому числі | ||||
| у містах | у сільських місцевостях | чоловіків | жінок | ||
| Осіб у віці 100 років і старше У тому числі: від 100 до 104 105-109 110-114 115-119 120 років і старше Осіб старше 100 років, точний вік яких не встановлено |
21708 13 350 4 183 1384 532 592 1667 |
4 436 2718 863 281 116 105 353 |
17 272 10 632 3 320 1 103 416 487 1 314 |
5 432 3100 1 127 415 176 224 390 |
16 276 10 250 3 056 969 356 368 1 277 |
| Населення | ||
| міське | сільське | |
| Обидві статі Чоловіки Жінки |
4 2 6 |
16 9 21 |
Найбільше число сторічних, за переписом 1959 року, знаходиться в Північно-Осетинської, Кабардино-Балкарської і Дагестанської автономних республіках. Там на 100 000 жителів припадає від 61 до 70 чоловік у віці 100 років і старше, тобто в 6-7 разів більше, ніж у середньому по всьому СРСР. У Якутії на кожні 100000 припадає 32 столітніх, в Алтайському краї - 20, в Краснодарському - 21.
У той же час в найбільш розвинених економічно і культурно областях СРСР столітніх набагато менше. Так, в Московській області їх є всього 1 на 100 000 жителів, в Ярославській - 2, в Ленінградській - 3. В Українській РСР на кожні 100 000 жителів припадає 6 столітніх, Білоруської РСР - 13, в Узбекистані - 10, у Казахстані - 10, в Литві -17, в Молдові - 6, в Латвії -3, у Киргизькій РСР - 11, в Таджицькій РСР - 11, у Туркменській РСР - 8, в Естонській РСР - 1.
Найбільше число сторічних, знову-таки за офіційними результатами перепису, падає на Азербайджанської РСР - 84 на 100 000 жителів, в Нагірно-Карабахської області-144, в Грузинській РСР - 51, у Вірменській РСР - 33.
Зазначимо з приводу цих цифр, що, по-перше, вже за попереднім переписах в Закавказьких республіках був найбільший відсоток невірних даних. Це цілком зрозуміло, бо саме тут, а також в Середній Азії в минулому облік народжень і смертей був найбільш неточним і неповним.
У тих же областях і республіках країни, де був і в минулому найбільш повний, хоча і недосконалий облік народжень, число сторічних у багато разів менше.
