У літературі є вказівки на можливість застосування β-адреноблокаторів для збудження або посилення пологової діяльності завдяки наявності в них стимулюючого впливу на скоротливу активність матки [Дуда В. В., Герасимович Т. В., Балаклійський А. А., 1981; Артамонов В. С., Владимирова І. А. Щуба М. Ф., Орчаков Ст. А., 1988]. З нашої точки зору, застосування анаприліну при слабкості пологової діяльності викликає критичні зауваження. Слід враховувати, що анаприлін володіє різнобічним дією (блокада β1 і β2-рецепторів). В результаті цього можуть виникати різні побічні явища як у вагітної, так і у плода та новонародженого (зниження артеріального тиску, брадикардія, апное та ін), що пов'язано з вираженим трансплацентарным переходом препарату [Тараховский М. Л., Дашкевич Ст. Е., 1988].
Дані про вплив на плід інших засобів, що стимулюють мускулатуру матки, висвітлені в літературі мало.
Експериментально встановлена можливість проникнення метілергометріна в грудне молоко [Mantyla V.. 1980]. Під час дослідів на собаках було виявлено, що рівновага між концентраціями препарату в крові та грудному молоці встановлювалося через 30 хв після внутрішньовенного введення препарату та через 60 хв після його введення через рот. Кінетика переходу метілергометріна з сироватки крові у грудне молоко свідчить про те, що цей процес здійснюється шляхом пасивної дифузії іонізованої форми препарату.
Протилежною дією на мускулатуру матки мають препарати, що зменшують скоротливу активність і знижує тонус міометрія. До них відносяться β2-адреноміметики - партусістен (фенотерол, беротек), ритодрин, салбутамол (сальбупарт), тербуталін та ін; інгібітори синтезу простагландинів - індометацин, ацетилсаліцилова кислота мефенамінова кислота; антагоністи кальцію -верапаміл (изоптин), фенігідін (коринфар, ніфедипін); сульфат магнію.
Лікарські засоби даної групи застосовуються в акушерській практиці при загрозі мимовільного аборту і передчасних пологів.
До числа токолитиков ряд авторів відносять також етиловий спирт, хоча численні побічні дії на плід і новонародженого (порушення дихання, підвищена постнатальна смертність, зміни морфології кісткового мозку) виключають, на думку більшості авторів, можливість його застосування [Андерссон К. Е., Forman Е., Ulmsten U., 1983; Беннер Ст., 1987].
В даний час з числа токолитиков найбільш широко застосовуються β2-адреноміметики, які взаємодіють з відповідними β2-адренорецепторами міометрія. Це, однак, не виключає їхнього впливу на інші органи і системи, оскільки аналогічні рецептори широко представлені в міокарді, бронхах, в тому числі і у плода. Зокрема, встановлено дозозалежне збільшення частоти серцевих скорочень плода при призначенні β2-адреноміметиків - тербуталіну, ритодрину, сальбутамолу та фенотерола - вагітним F. Андерссон К. Е., Forman A., Ulmsten U., 1983; Harris W. Н., 1982]. Прямий вплив на гемокардиодинамику плода виявлено при інфузії 25 мкг/хв ритодрину безпосередньо в судини плодів овець. При цьому відзначалися тахікардія, підвищення швидкості кровотоку в різних регіонарних судинах. У той же час постійна інфузія 100-800 мкг/хв препарату вагітним самкам не приводила до суттєвих змін швидкості кровотоку в судинах пуповини, не зраджувала рівня артеріального тиску і частоти серцевих скорочень плода. Аналогічні дані отримані при інфузії сальбутамолу вагітним самкам овець [Ehrenkranz R. A. et al., 1977].
