В акушерській практиці широко використовуються лікарські препарати, які посилюють скоротливу активність і підвищують тонус міометрія. До їх числа відносяться динопрост (простагландин F2α) (энзапрост), простенон (простагландин Е2) (динопростон); серотоніну адипінат; окситоцин, пітуїтрин для ін'єкцій; препарати ріжків та їх синтетичні аналоги (эргомегрин, ерготамін, эрготал, котарніна хлорид) (стіптіцін), а також деякі препарати рослинного походження.
В акушерській практиці лікарські засоби даного ряду застосовуються при первинній та вторинній слабкості пологової діяльності з метою родостимуляції і родостимуляции, при гіпотонічні кровотечі в послідовно і ранньому післяпологовому періодах, при субінволюції матки в післяпологовому і послеабортной періодах. Простагландини застосовуються також для переривання вагітності пізніх термінів за медичними показаннями.
Вплив препаратів цієї групи на плід досліджено під час експериментів і клінічних спостережень. Для простагландинів характерна висока ступінь їх всмоктування незалежно від шляхів введення. Так, при интраамниальном введення 15-метилпростагландина F2α з метою переривання вагітності в термін 15-18 тижнів зниження його концентрації в амніотичній рідині супроводжувалося паралельним збільшенням вмісту препарату в сироватці крові жінки. Різке збільшення концентрації препарату в крові було виявлено у жінок при розриві плодових оболонок і вилиття навколоплідних вод, що приводило до додаткового всмоктуванню препарату слизовими оболонками статевих органів. Це сприяло виникненню таких побічних ефектів, як шлунково-кишкові розлади [Weinstein L. et al., 1979].
Незважаючи на високу концентрацію ферментів, катаболизирующих простагландини в плаценті, є дані, що свідчать про можливість трансплацентарного перенесення даних препаратів до плоду, що встановлено у відношенні простагландину під час експериментів на вагітних щурах [Percand Т. V. N., Jyckson С. W., 1977]. Під час дослідів на вагітних овець встановлено, що при введенні простагландину Е2 його концентрація у тканинах плода наближалася до такої при безпосередньому введенні препарату в кровообіг плода [Rankin J. Н. С., Phernetton Т. Н., 1976]. Під час дослідів на вагітних білих щурах, яким внутрішньочеревно вводився 9-3Н-простагландин F2a, встановлено, що при введенні міченого препарату на 14-й день вагітності індекс проникності плаценти становив 51,7%. При цьому його вміст у плаценті було в 3 рази, а в тканинах матки в 5 разів вище, ніж у тканинах плода. При введенні препарату на 20-й день вагітності індекс проникності плаценти становив 22,2%. Найбільш високий вміст препарату виявлено в печінці плода. Виведення його з організму і амніотичної рідини було уповільненим [Кирющенков А. П., Шевельова Р. А., Пугачова Т. Н., Олени Е. А., 1979]. Ці дані підтверджують спостереження J. М. Beazbey, Н. С. Brummer, Kurjak A. (1972), свідчать про те, що введення жінкам 9-3Н-простагландину F2a в середині вагітності супроводжується високим рівнем накопичення міченого препарату в печінці. Автори вважають, що в печінці, мабуть, відбувається накопичення не самого простагландину, а його метаболітів.
