Значний інтерес викликає вивчення впливу регулярного гемодіалізу на ріст дитини. Broyer та ін. (1974) зазначили, що, як правило, зростання дітей був субнормальною. Однак більш молодші діти ростуть краще, ніж старші, у яких пубертатний стрибок майже ніколи не зазначається. Наздогнати зростання під час гемодіалізу майже ніколи не вдається, тому не можна допускати карликовості дітей при консервативному лікуванні ХНН. Для нормального росту під час гемодіалізу, на думку Cameron (1973), необхідно давати дітям 100 кал/кг в день, а білків тваринного походження 1,5-2,0 г/кг ваги. Baillod та ін. (1972) рекомендують довести калораж до 150-200 кг/кал на день дітям вагою до 20 кг і 100 кал/кг - більш старшим дітям, хоча і зазначає, що навіть при такому харчуванні не завжди гарантований нормальний ріст.
Вивчення темпу росту у дітей через 1-5 років після трансплантації (Grushkin, Fine, 1973) показало, що лише в рідкісних випадках (3 з 19 віком до 12 років) діти наздогнали по зростанню своїх однолітків. Всі діти після трансплантації нирок зростають, однак темп росту значно знижений у дітей старше 12 років. Цей вік, на думку Cameron (1973), Grushkin і Fine (1973), є критичним для подальшого нормального росту.
Необхідно відзначити, що дівчатка, які перебувають на гемодіалізі, як і після трансплантації нирок, ростуть гірше хлопчиків (Belzer та ін, 1972).
Відомо, що тривала терапія стероїдними гормонами в дозі більше 5 мг/кг затримує ріст дітей. Враховуючи ж, що діти після трансплантації нирок протягом тривалого часу отримують кортикостероїди, можна очікувати їх гальмівний вплив на зростання. Однак Grushkin і Fine (1973) показано відсутність прямої кореляції між дозою стероїдних гормонів і відставанням у рості. З метою зменшення несприятливого впливу кортикостероїдної терапії Reimold (1973) рекомендує через 6 тижнів після трансплантації переходити на інтерміттируючую терапію, a Cameron (1973) - на альтернуюча лікування кортикостероїдами (дача 2-денної дози одноразово).
Статевий розвиток у дітей з ХНН після діалізу та трансплантації нирки вивчено менше, ніж проблема зростання.
Broyer та ін. (1972) повідомили про 6 дівчаток і хлопчиків 10-16-річного віку. У всіх дівчаток грудні залози, волосистість в лобкової області і менструації були нормальними. У хлопчиків статеве розвиток також проходило нормально.
Результати діалізу у дітей з термінальною стадією ХНН показують достатню його ефективність. Так, за даними Європейської асоціації з гемодіалізу та трансплантації (ЕАГТ, 1972), зареєстровано лише 18 смертельних випадків із 241 хворого. Живе через 1, 2, 3 роки відповідно 91, 88, 83% дітей. Ці результати значно краще, ніж в інших вікових групах, що чітко видно з рис. 97, запозиченого з роботи Gurland та ін. (1967).
Рис. 97. Результати лікування гемодіалізом або трансплантацією нирки хворих на ХНН різних вікових груп. Пояснення в тексті.
