Гонорея, як і сифіліс, дуже підступна хвороба. У деяких осіб перші ознаки хвороби бувають виражені досить різко і через кілька днів уже перестають турбувати. Іноді ж непомітно отримана або недолікована гонорея може виявитися навіть через кілька років після зараження, коли хворий вже встиг зовсім про неї забути. Тому при найменшому неспокої або подразненні в сечівнику необхідно обов'язково звернутися до лікаря-венеролога. Необхідно мати на увазі, що останнім часом відзначається відносна стійкість гонококів і приблизно в 20% випадків спостерігається мляве прояв клінічних симптомів гонорейного процесу, особливо у жінок.
Гонококи можуть розвиватися тільки на слизових оболонках статевих органів, очей і іноді заднього проходу. Тому перші ознаки захворювання виявляються в запаленні того ділянки слизової оболонки, куди потрапили гонококи. Для проникнення і розвитку їм не потрібно пошкодження тканин, тоді як для інших гноєтворні мікробів - стафілокока і стрептокока - неушкоджена слизова оболонка є непереборною перешкодою. Спочатку гонококи розмножуються на поверхні слизової, надалі ж вони проникають між клітинами слизової в підслизовий шар і вивідні канальці слизових залоз сечівника. При руйнуванні гонококів з них звільняється отруйна речовина - ендотоксин.
Через три-чотири дні після зараження (статевого акту) в сечівнику розвивається гострий запальний процес. Сечовипускання стають болючими, з отвору уретри виділяється гній, перша порція мочн каламутна. Лабораторно у виділеннях визначаються гонококи.
Перебіг гонореї і її результат багато в чому залежать від поведінки і ставлення до неї хворого людини. Коли до лікування своєчасно не приступають або при розпочатому лікуванні хворий не виконує призначений лікарем режим-, гонорейний процес поширюється на весь сечівник; при цьому можуть виникнути різного роду ускладнення, лікування затягується і хвороба може перейти в хронічний стан. Хворого гонореєю не можна вживати спиртні напої (горілку, вино, пиво та ін), а також газовані води. Може пошкодити лікування і одужання надмірно кисле і солона їжа, особливо приправлена перцем, хріном, гірчицею і пр.
При хронічній формі гонореї всі хворобливі прояви виражені нерізко, протікають мляво і до пори до часу майже не турбують хворого. Такі хворі, легковажно вважаючи себе здоровими, навіть продовжують мати статеві зносини і, звичайно, заражають інших здорових осіб. Статистика красномовно говорить про те, що приблизно 80% всіх заражень гонореєю походить від людей з хронічною формою хвороби.
При сучасних методах лікування і точному виконанні хворим всіх вказівок лікаря гостра гонорея виліковується дуже легко. Але необхідно також знати, в чому полягають ускладнення гонореї та їх небезпека, якщо вони з тих чи інших причин все ж наступають.
При несприятливих умовах для хворого гонокок із запального вогнища в сечостатевих органах може просунутися по лімфатичних і кровоносних шляхах і в інші органи тіла. Так, він може бути винесений на внутрішні оболонки суглобів і серця (на його клапани), хоча, правда, це буває дуже рідко. У таких випадках розвиваються ураження суглобів і серця, подібні з ревматизмом. Гонорейний процес у суглобі іноді закінчується повною нерухомістю (анкілозом) суглоба, роблячи людину інвалідом.
