Технічно ця операція менш складна і менш травматична, ніж втручання за способом Б-П. Незважаючи на це, в останні роки все більше поширення отримує операція по Б-П, а з застосуванням Б-I доводиться зустрічатися все рідше. Це можна пояснити лише тим, що великий досвід в хірургії шлунка, придбаний за багато років широким колом хірургів, показав: 1) що резекція за Більрот I небезпечніше, 2) що при раку ця операція менш радикальна, 3) що стан хворих, що перенесли це втручання, не краще, ніж стан хворих, що перенесли операцію по Б-П.
Все сказане переконує в тому, що при раку шлунка застосовувати резекцію за Більрот I не слід.
Операцією вибору тут потрібно вважати резекцію по Більрот II. Цей спосіб виконаємо навіть при найвищих резекціях. Він нескладний технічно, пов'язаний з найменшим ризиком і, поряд з цим, можна зробити операцію найбільш радикально.
Якщо резекція шлунка за Б-П виконана з дотриманням усіх визначених правил, то при відсутності рецидиву раку не лише найближчі, але й віддалені результати не змушують бажати кращого. Ті порушення в системі травлення, до яких призводить ця операція, аж ніяк не настільки великі, щоб привести до помітних розладів живлення організму. Переважна більшість хворих чудово пристосовується до існуючих у зв'язку з операцією нових умов існування. Вони живуть цілком нормально, швидко набирають і зберігають стабільну масу тіла, працюють, і за малим винятком, не дотримуються дієти.
Про те, що збиток, який приносить організму ця операція, сам по собі далеко не настільки великий, можна судити з чудовим віддалених результатів у хворих, що мали доброякісні захворювання.
С. С. Юдін (1955), застосовуючи цю операцію, у 94% хворих у віддалені терміни не зазначив будь-яких порушень, які можна було б пов'язати з нею. Е. Л. Березів (1950) на 395 хворих, обстежених через 3-9 років після операції, зазначив у 89,9% відмінні та хороші результати. Поганий стан хворих не було відмічено їм жодного разу. У клініці Мейо з 729 обстежених після резекції по Більрот II відмінний стан мали 92% хворих.
З 906 хворих, обстежених нами в терміни до 20 років поїла резекції шлунка за Більрот II з анастомозом на короткій петлі, відмінний і хороший стан відмічено у 94%, поганий стан було тільки у 1% усіх хворих [Русанов А. А., 1974]. Про такі результати говорять багато з тих хірургів, які виробили велику кількість операцій на шлунку.
У зв'язку з цим найбільше поширення в даний час отримала резекція шлунка з накладенням анастомозу шляхом підшивання кукси шлунка в бік тонкої кишки за Більрот II. Анастомоз повинен бути сформований так, щоб забезпечувалося безперешкодне спорожнення шлунка через відвідну петлю тонкої кишки і запобігалась можливість надходження шлункового вмісту в приводить петлю. Поряд з цим вміст дванадцятипалої кишки має вільно надходити в шлунок приводить петлі. Найбільш повно цим умовам відповідає позадиободочнокишечный анастомоз, накладений на короткій петлі тонкої кишки, з утворенням свого роду клапана між шлунком і приводить петлею шляхом підшивання до малої кривизни шлунка стінки привідної петлі вище анастомозу (анастомоз за Спасокукоцкому-Вильмсу - Гофмейстера - Финстереру). При цьому підшита до шлунку кишка у приводить відділу перегинається, а верхня її стінка разом з підшитим до неї ділянкою малої кривизни шлунка на зразок клапана закриває вхід в приводить петлю (див. рис. 37). Міцна фіксація анастомозу в отворі біля кореня брижі поперечної ободової кишки перешкоджає порушенню створених під час операції співвідношень і при правильній фіксації анастомозу завжди функціонує відмінно.
