Вивчення анамнезу в таких хворих, клінічних і рентгенологічних змін в їх суглобах дозволяє запідозрити перенесений у минулому кістково-суглобовий туберкульоз (частіше колінного або тазостегнового суглоба), який перебував під час надходження хворого в санаторій у фазі ремісії (стані затишшя), однак під впливом сульфідних або радонових ванн місцевий процес у суглобі активізувався. Як відомо, ці ванни поліпшують кровопостачання синовіальної оболонки, в якій знаходяться туберкульозні палички (мікобактерії туберкульозу), інтенсифікує приплив біогенних амінів (гістамін, серотонін), а також адреналіну, які активізують життєдіяльність перебувають тут мікобактерій, при цьому розвивається активна реакція гистиоцитарных, лімфоцитарних клітин, і при зниженій опірності організму занос мікобактерій туберкульозу в бронхолегеневу систему викликає поширений туберкульозний процес в легенях. Для придушення цього процесу застосовуються сучасні протитуберкульозні препарати (ПАСК, стрептоміцин, тубазид, фтивазид, римфапицин та ін).
У значної частини хворих вдається швидко впоратися з такими ускладненнями, у деяких хворих навіть після енергійного лікування захворювання приймає хронічний перебіг. Правда, такий хронічний процес під впливом несприятливих впливів може в подальшому переходити в загострення.
Наведені дані свідчать про те, що встановити характер порушень взаємин між зовнішнім та внутрішнім середовищем організму дуже важко. Не менш важко визначити, які профілактичні та лікувальні заходи повинні бути застосовані для відновлення порушених функцій організму та налагодження нормальних відносин між зовнішньою і внутрішньою середовищем.
Складні механізми розвитку численних захворювань дистрофічної природи. Принципово важливе значення у їх розвитку має процес зниження адаптаційно-трофічної функції симпатичної нервової системи на тлі порушення кортико-вісцеральних взаємовідносин, тобто порушення регуляції з боку кори головного мозку, функцій внутрішніх органів (шлунок, жовчовивідна система, кишечник та ін), а також локальні зміни в різних органах і системах організму.
Кортико-вісцеральні порушення у людей виникають переважно в результаті стресових впливів. Ці дії призводять до зіткнення возбудительного і гальмівного процесів в корі головного мозку і до розвитку неврозу з органними розладами функції серцево-судинної та жовчовидільної систем, порушення діяльності шлунка, кишечника, нирок та ін
Кортико-вісцеральну теорію механізму виникнення і розвитку виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки створили К. М. Биків і І. Т. Курцин. Основний зміст цієї теорії полягає в тому, що в результаті порушення нормального перебігу процесів гальмування і збудження в корі великих півкуль головного мозку і виникнення у зв'язку з цим порушень взаємин між корою мозку і підкорковими вузлами (гангліями), в першу чергу гангліями гіпоталамічної (подбугорной області, розвиваються такі складні захворювання, як виразкова хвороба, початкова стадія гіпертонічної хвороби, неврози серця і шлунка, дискінезія шлунково-кишкового тракту та ін Оскільки в сферу дії кортико-вісцерального рефлексу залучаються і залози внутрішньої секреції, то при патології нервової системи патогенез зазначених захворювань включається і потужна гормональна система, яка зумовлює тривалість перебігу і стійкість патологічних змін у діяльності внутрішніх органів.
