Медична служба збройних сил - спеціальна служба, яка здійснює охорону здоров'я військовослужбовців і мед. забезпечення військ в умовах мирного і воєнного часу.
На медичну службу збройних сил СРСР у мирний час покладається: а) охорона та зміцнення здоров'я особового складу Збройних Сил шляхом здійснення комплексу лікувально-профілактичних заходів, що проводяться з урахуванням особливостей праці і побуту військовослужбовців; б) збереження санітарного благополуччя в військах та попередження захворювань, насамперед епідемічних, шляхом систематичного проведення цілеспрямованих санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів; в) навчання військовослужбовців прийомам і способам надання першої медичної допомоги при пораненнях (бойових ураженнях) і захворюваннях, а також заходів по захисту від заразних хвороб; г) організація і проведення бойової та спеціальної підготовки особового складу медичної служби збройних сил з метою підвищення його кваліфікації і ступеня готовності до роботи в бойовій обстановці; д) постачання військ і закладів медичної служби збройних сил мед. майном.
У воєнний час завдання медичної служби збройних сил і способи їх виконання значно ускладнюються. Найважливішим є збереження життя найбільшому числу уражених в бою і хворих, швидке відновлення їх боєздатності та повернення в стрій. У воєнний час зростає значення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, що забезпечують захист особового складу військ від виникнення і поширення епідемічних захворювань (див. Санітарно-гігієнічний та протиепідемічний забезпечення). Робота мед. служби в діючій армії протікає в складній, часто мінливої бойовій обстановці, при масових втрати особового складу військ, викликаних застосуванням противником різних видів зброї, у тому числі, можливо, і зброї масового ураження - ядерної і хімічної (див. Вогнище масових поразок). Все це обумовлює необхідність мати іншу, ніж у мирний час, організацію медичної служби збройних сил і такі способи її роботи, які б повністю відповідали організації військ, характеру їх бойових дій та умов діяльності самої медичної служби збройних сил.
Організація та оснащення мед. служби в різних видах Збройних Сил та родах військ будуються по-різному. Наприклад, мед. служба Військово-Морського Флоту має свої сили і кошти на кораблях і на узбережжі - у військово-морських базах.
У військових частинах, з'єднаннях і установах мед. служба представлена підрозділами і частинами, развертывающими медпункти, наприклад полковий медичний пункт (див.), а в мирний час і лазарети.
У мирний час медична служба збройних сил має також мережею стаціонарних мед. установ - гарнізонними і окружними (флотськими) військові (військово-морськими) госпіталями, санітарно-протиепідемічними установами та військово-медичними складами. Підготовка та удосконалення військово-медичних кадрів (див. Лікар, військовий Фельдшер, військовий) здійснюються в різних військово-медичних навчальних закладах (курси удосконалення, військово-медичні факультети, військово-медична академія).
У воєнний час підрозділи і частини медичної служби збройних сил, що входять до складу військ, так само як і значна частина мед. установ діючої армії, зокрема лікувальних, є рухомими; вони слідують за військами і працюють в польових умовах (див. Лікувально-евакуаційне забезпечення). Евакуація уражених в бою і хворих (див. Евакуація, медична) забезпечується наявністю у складі засобів медичної служби збройних сил санітарного транспорту (див.) - автомобільного, авіаційного, водного.
Згідно з постановою Державного комітету оборони від 28 липня 1941 р. медична служба збройних сил входить до складу органів і служб тилу з безпосереднім підпорядкуванням відповідним начальникам тилу. Тільки в полку медична служба збройних сил підпорядковується безпосередньо командиру полку. Загальне керівництво медичною службою збройних сил здійснює Центральне військово-медичне управління Міністерства оборони СРСР.
Медична служба збройних сил - штатна організація Збройних Сил, призначена для проведення спеціальних заходів з охорони здоров'я військовослужбовців та по якнайшвидшому відновленню боєздатності у хворих і поранених у боях.
В мирний час на військово-медичної служби Збройних Сил СРСР покладається: а) збереження і зміцнення здоров'я особового складу шляхом проведення комплексу лікувально-профілактичних заходів, заснованих на досягненнях медичної науки, з урахуванням особливостей праці і побуту військовослужбовців; б) збереження санітарного благополуччя у військах, запобігання у них масових захворювань, в першу чергу епідемічних, що досягається проведенням санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів; в) санітарна підготовка військовослужбовців; г) організація і проведення бойової і спеціальної підготовки особового складу військово-медичної служби.
Для збереження та зміцнення здоров'я особового складу Збройних Сил робляться наступні лікувально-профілактичні заходи: медичне обстеження всіх призовників з метою відбору придатних до військової служби; участь членів військово-лікарських комісій військкоматів у розподілі призовників відповідно до їх фізичного стану за видами Збройних Сил і родами військ; регулярні медичні обстеження всього особового складу Збройних Сил; своєчасне розпізнавання захворювань і лікування хворих; медичний контроль за проведенням фізичної підготовки; участь у вдосконаленні та раціоналізації умов військової праці і побуту.
Санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи у військах полягають у наступному: попереджувальний санітарний нагляд за будівництвом оборонних і необоронительных споруд; санітарний контроль за дотриманням особистої і колективної гігієни, за харчуванням, водопостачанням і т. д., систематичне проведення щеплень проти заразних захворювань; виявлення джерел захворюванні; своєчасна госпіталізація інфекційних хворих; проведення необхідного протиепідемічного режиму у військах.
Санітарна підготовка військ полягає в обов'язковому навчанні всього особового складу Збройних Сил прийомами само - і взаємодопомоги при бойових ушкодженнях, правил особистої та колективної гігієни, заходів попередження заразних захворювань. Заняття з цих питань передбачені спеціальною програмою і становлять невід'ємну частину бойової підготовки Збройних Сил. Поряд з цим широко практикується санітарно-освітня робота. Проведення бойової і спеціальної підготовки особового складу військово-медичної служби сприяє підвищенню його кваліфікації і відповідно з цим поліпшення роботи з охорони здоров'я військ у мирний і воєнний час.
У воєнний час завдання військово-медичної служби та методи медичного забезпечення Збройних Сил значно ускладнюються, бо належить зробити все можливе для збереження життя найбільшою кількістю поранених, а також швидко відновити їх боєздатність і повернути в стрій; відновити працездатність тих, хто став непридатним до військової служби і довести інвалідність до мінімуму.
Масовість уражень, їх різноманітність і важкість, особливо значні в умовах застосування нових видів зброї, складна, мінлива бойова обстановка, до якої повинні застосовуватися медичні установи діючої армії, перебування в зоні безпосередньої небезпеки як особистого складу військово-медичної служби, так і поранених і хворих - всі ці фактори створюють значні труднощі для виконання завдання медичного забезпечення діючих військ.
Військово-медична служба в Радянській Армії у воєнний час обслуговує діючі війська на основі системи етапного лікування з евакуацією за призначенням (див. медична Евакуація, Етапне лікування).
По цій системі необхідні лікувальні заходи проводяться на етапах медичної евакуації послідовно і безперервно, у поєднанні з евакуацією поранених і хворих за медичними показаннями та з урахуванням бойової обстановки (див. також Лікувально-евакуаційне забезпечення військ).
Організаційно-штатна структура військово-медичної служби відповідає організації частин і з'єднань Збройних Сил. В мирний час в ротах і рівних їм підрозділах сухопутних військ передбачений штатам молодший мед. склад - санітарний інструктор. Санітарний інструктор роти надає першу медичну допомогу хворим, направляє які потребують лікарської допомоги до лікаря, стежить за дотриманням солдатами правил особистої гігієни і за гігієнічним вмістом казарми, проводить під керівництвом лікаря, фельдшера практичні заняття з санітарної підготовки особового складу роти, несе чергування медичного пункту полку (ПМП). В батальйонах і відповідних їм підрозділах військово-медичне забезпечення здійснює фельдшер. На фельдшера батальйону покладається: надання долікарської допомоги хворим, контроль за додержанням санітарних правил особовим складом батальйону, проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, організація і проведення занять з санітарної підготовки особового складу, керівництво санітарними інструкторами рот.
В полку військово-медична служба представлена спеціальним військово-медичним підрозділом - полковим медичним пунктом.
У штатах ПМП є лікарі (в тому числі зубний) і фельдшера, фармацевт і молодший медичний персонал; у складі ПМП є невеликий лазарет.
На ПМП ведеться амбулаторний прийом і стаціонарне лікування тих хворих, які не потребують тривалого або спеціалізованому лікуванні. Сукупність усіх медичних сил і засобів полку становить полкову медичну службу. Медична служба очолюється старшим лікарем полку. Медичні служби полків та інших окремих частин, що входять до складу дивізії, складають медичну службу дивізії, яку очолює дивізійний лікар.
Для надання кваліфікованої медичної допомоги і проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у дивізії є медико-санітарний батальйон.
Керівництво діяльністю військово-медичної служби військ і установ, розташованих на території того чи іншого військового округу, здійснюється військово-медичним відділом округу, а в масштабі Збройних Сил - Центральним військово-медичним управлінням.
Крім перерахованих військових військово-медичних частин та підрозділів, що становлять медичну службу військ у Збройних Силах є центральні, окружні та гарнізонні госпіталі, гарнізонні поліклініки, військові санаторії і будинки відпочинку, військово-медичні склади, санітарно-протиепідемічні установи, науково-дослідні інститути, Військово-медична академія та ін
У воєнний час до складу військово-медичної служби сухопутних військ додатково включаються сили і кошти у відповідності зі зміненим змістом і обсягом роботи медичної служби в обстановці війни. На санітарних інструкторів рот і санітарів у воєнний час покладається надання першої допомоги ураженим на полі бою та укриття їх від вторинних поразок. В батальйонах передбачається батальйонний медичний пункт (БМП), який очолюється фельдшером. На нього покладається керівництво виносом поранених з поля бою і надання їм долікарської
допомоги (див. Медична допомога у військово-польових умовах). ПМП здійснює евакуацію поранених з батальйонів, надання першої лікарської допомоги та підготовку до подальшої евакуації. Медико-санітарний батальйон дивізії (МедСБ) забезпечує евакуацію поранених з ПМП, надання невідкладної кваліфікованої медичної допомоги та підготовку до подальшої евакуації поранених в тил. В тилових районах розгортаються різні спеціалізовані госпіталі. Всі підрозділи і частини військової медичної служби поряд з лікувально-евакуаційними заходами безперервно ведуть противоэпидемическую і санітарно-гігієнічну роботу, яка набуває особливого значення при загрозі застосування противником бактеріологічної зброї.
Деякими особливостями характеризуються структура і функції медичної служби авіації і флоту. У військово-повітряних силах медична служба побудована з урахуванням особливих завдань щодо забезпечення безпеки польотів, що вимагає спеціального спостереження за здоров'ям льотно-підйомного складу та проведення відповідних заходів. В наземних частинах ВПС є медичні пункти з лазаретами. Для повсякденного спостереження за здоров'ям льотного складу в кожному авіаційному полку є лікар авіаполку, який у своїй роботі використовує медичний пункт наземних частин.
У військово-морському флоті медична служба представлена як на кораблях, так і на березі у військово-морських базах. На кораблях є постійні пункти медичної допомоги, штатний розпис яких відповідає рангу корабля. У бойових умовах, крім того, розгортаються посади медичної допомоги (також в залежності від рангу корабля).
На березі є військово-морські госпіталі, призначені для надання кваліфікованої і спеціалізованої допомоги.
См. також військова Медицина, Медичне забезпечення Збройних Сил.
