Сечовипускання - періодично наступаючий рефлекторний акт випорожнення сечового міхура. Регулююча роль нервової системи в акті сечовипускання здійснюється поруч рефлексів. Безпосередньо в акті сечовипускання беруть участь гладкі м'язи сечового міхура і сечовипускального каналу. Розкриття шийки міхура під час сечовипускання виникає не від розслаблення внутрішнього сфінктера, а в зв'язку з скороченням м'язів міхура. У здорової людини відчуття позиву на сечовипускання виникає при скупченні в сечовому міхурі 100-150 мл сечі; різку ступінь це відчуття набуває при скупченні 350-400 мл сечі. Ці цифри схильні до деяких індивідуальним коливанням. Вольовим зусиллям здорова людина в змозі придушити відчуття позиву і затримати акт сечовипускання.
Болюче, утруднене і прискорене сечовипускання (дизурія) виникає в результаті захворювань центральної нервової системи, сечового міхура, уретри і передміхурової залози (див. Ішурія, Нетримання сечі).
При ряді захворювань неможливо самостійне повне спорожнення сечового міхура, відбувається так звана затримка сечі. Залежно від причини розрізняють дві основні форми затримки сечі - механічну, при якій є обтурація нижніх відділів сечових шляхів і неврогенного, обумовлену ураженням центральної або периферичної нервової системи; органічні зміни в нижніх сечових шляхах при цій формі затримки сечі відсутні.
Затримка сечі може бути гострою (повної), що виникає раптово, і хронічною (часткової, неповної), розвивається поступово. При хронічній затримці сечі сечовипускання відбувається самостійно, але сечовий міхур спорожняється повністю (є залишкова сеча). У випадках, коли своєчасно не усуваються причини затримки сечі, може розвинутися парадоксальна ішурія (див.).
Лікування затримки сечі - див. таблицю в т. 3 (Додатки).
