Перепис населення - суцільний масовий облік населення, який проводиться на певний момент часу за особливою програмою і організаційного плану. Перепис населення проводиться з метою вивчення чисельності населення, розселення по території країни, щільності розміщення, складу за статтю, віком, національністю, а також вивчення соціально-економічної структури, рівня освіти та ін
Основні принципи перепису населення в СРСР були такі. 1. Переписом охоплюють усе населення, тобто проводиться суцільний облік. Забезпечується це тим, що рахунковою одиницею (одиницею обліку) служить кожна людина.
2. Одномоментність проведення по всій території країни: зібрані відомості приурочуються до певного дня і години, єдиним для всієї країни (критичний момент перепису, момент рахунку населення).
3. Програма перепису населення (перелік питань, правила, документація), методика рахунку - єдині на всій території країни.
4. Швидкість проведення, тобто облік населення під час перепису проводиться протягом досить короткого терміну. Облік проводиться експедиційним методом шляхом обходу обліковцями квартир, безпосереднього опитування, заповнення поіменних (про кожного жителя) переписних листів зі слів опитуваних без перевірки з документами або методом самоисчисления, при якому жителі самі заповнюють переписні листи, а лічильники перевіряють їх заповнення і збирають.
5. Проводяться перепису в ті пори року, коли пересування населення найменша.
Для забезпечення порівнянності даних декількох переписів населення їх проводять через певні проміжки часу з дотриманням єдиних прийомів і правил.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції перепис населення проводилася 8 разів. Перший перепис населення за ініціативою в. І. Леніна була проведена в 1920 р., в 1923 р. проведено перепис міського населення, а в 1926,1939, 1959 і 1970 рр. були проведені всесоюзні переписи населення.
Загальна чисельність населення СРСР-на 15 січня 1970 р. склала 241 720 134 чол., у тому числі 111 399 377 чоловіків і 130 320 757 жінок. Вікова структура населення СРСР (у відсотках до всього населення) характеризується наступними даними: 0-15 років - 30,9; 16-29 років - 19,9; 30-49 років - 28,6; 50-59 років - 8,8; 60 років і старше - 11,8.
Підсумки перепису населення мають велике значення для поточного і перспективного планування народного господарства, розвитку економіки країни, охорони здоров'я, культури. Дані перепису населення використовуються для обчислення показників здоров'я: фізичного розвитку, захворюваності, смертності; розвитку мережі закладів лікувально-профілактичної допомоги, правильної забезпеченості населення лікарями, ліжками; для вивчення відтворення населення, для побудови таблиць народжуваності, середньої тривалості життя, для розрахунку перспективної чисельності населення і т. д.
Перепис населення - облік населення, що виробляється на певний момент часу за особливою програмою і організаційного плану в цілях вивчення чисельності та складу населення і розміщення його на території країни.
Основні принципи сучасної П. н.: а) одночасність проведення по всій території країни; зібрані відомості приурочуються до певного дня і години (зазвичай до півночі); б) поименность записів: відомості про кожного мешканця країни записуються на окремому аркуші або в окремій графі списку; в) швидкість проведення, тобто проведення перепису мінімальне число днів; г) вибір такої дати, коли в умовах даної країни рухливість населення порівняно невелика.
Перепис населення з метою порівнянності даних бажано проводити через рівні періоди часу, дотримуючись, по можливості, одні і ті ж прийоми. П. і. проводиться шляхом опитування, при якому виділені для виробництва перепису лічильники отримують інформацію, опитуючи осіб, які підлягають перепису, або шляхом так звані самоисчисления, при якому жителі самі заповнюють листи, лічильники ж роздають чисті аркуші і роз'яснюють правила їх заповнення, а потім збирають і перевіряють записи.
При перепису населення враховується наявна або постійне населення або обидві ці категорії. До наявного населення належать особи, які проживають на момент перепису в даному населеному пункті, незалежно від того, скільки часу вони знаходяться тут, припускають далі залишатися тут чи ні, чи прописані вони тут чи ні. До постійного населення належать особи, які живуть у даній місцевості постійно, незалежно від того, чи знаходяться вони у момент П. н. в місці постійного проживання або немає. Чисельність постійного населення може бути визначена в результаті перепису і непрямим шляхом, якщо в переписном бланку є питання про тимчасове проживання і тимчасову відсутність. Постійне населення дорівнює наявним населенням з додаванням тимчасово відсутні та за вирахуванням тимчасово проживаючих.
Регулярні П. н. стали проводитися в ряді країн Європи і в США з початку 19 століття. Число країн, які проводили П. н., поступово збільшувалася і до 1860 р. переписами враховувалося близько 15%, до 1900 р.-50%, а до 1955 р. - близько 98% населення світу. Більшість країн проводить перепис населення кожні 10 років. Враховуючи рекомендації статистичної комісії ООН з народонаселення про проведення переписів у всіх країнах світу у рік, який закінчується на нуль або близький до цього року, приблизно 70 країн провели П. н. в 1959 - 1961 рр., близько 50 країн-в наступні роки. Багато країн Азії та Африки, що звільнилися від колоніальної залежності, провели свої перші П. н.
У дореволюційній Росії загальний перепис населення була проведена за станом на 9 лютого 1897 р. Крім того, як до цього перепису, так і після неї, вироблялися П. н. окремих губерній, а також міст: Москви, Петербурга, Баку, Риги, Одеси та ін.у СРСР було проведено чотири загальні переписи населення - на 28 серпня 1920 р., на 17 грудня 1926 р., на 17 січня 1939 р. і на 15 січня 1959 р. Крім того, на 15 березня 1923 р. проведено перепис міського населення. При П. н. 1959 р., так само як і в 1939 р., враховувалося наявне населення, виділялися тимчасово проживають, а також враховувалися тимчасово відсутні. При підготовці П. н. статистичні органи та місцеві ради проводять роботу по складанню районних карт і планів міст, списків населених місць, уточнення назв вулиць і нумерації будинків. Важливими завданнями є підбір, навчання та інструктування кадрів, складання організаційних планів; по всій країні широко розгортається масово-роз'яснювальна робота.
Перепис населення 1959 р. проводилась станом на 12 годину ночі з 14 на 15 січня шляхом опитування населення підготовленими обліковцями; вона тривала 8 днів - з 15 по 22 січня. П. н. підлягали радянські громадяни та іноземні піддані, які проживають на території СРСР, а також радянські громадяни, які перебувають за кордоном. Населення переписувався за місцем проживання, хоча б тимчасового, а не за місцем роботи або служби. Лічильники обходили приміщення, де проживали або могли проживати люди, записували їх у переписні листи; записувалися також тимчасово відсутні з числа постійного населення. Пасажири дальнього сполучення переписувалися в поїздах (з 23 години 14 до 1 години 15 січня), на вокзалах, в портах, аеропортах (з 0 до 3 годин 15 січня). У важкодоступних районах і районах Крайньої Півночі (1% всього населення) П. н. за умовами зв'язку з цими районами проводилася влітку і восени 1958 р.
При П. н. відповіді на запитання переписного листа лічильники записували зі слів опитуваних без перевірки документів; відомості про дітей давали батьки або вихователі, а про тяжкохворих або тимчасово відсутніх - члени сім'ї. Для точності рахунку населення у разі відсутності впевненості в тому, що той чи інший чоловік пройшов П. н., якщо він має пройти її в іншому місці, лічильник заповнював на нього контрольний бланк. Щоб уникнути повторного рахунки всім тимчасово проживають, а також переписанным в поїздах, на вокзалах, в портах, аеропортах і т. п. видавалася довідка про проходження перепису. Після перепису проводилися суцільні контрольні обходи всіх приміщень. У проведенні П. н. брало участь близько 600 тис. лічильників, інструкторів-контролерів і інших працівників. Програма перепису населення містила 15 питань: про відношення до глави сім'ї, про категорії населення, стать, вік, стан у шлюбі, національністю, рідною мовою та громадянство, про рівень освіти; питання, що характеризують професійно-виробничий і соціальний склад населення. Попередні підсумки Всесоюзного П. н. були опубліковані у травні 1959 р., а повні підсумки 16 томах (зведений тому за СРСР і окремі томи по кожній союзній республіці) - в листопаді 1962 р.
Підсумки П. н. мають велике значення для поточного і перспективного планування народного господарства, охорони здоров'я, культури, а також для наукової розробки питань, пов'язаних з розвитком економіки країни, подальшим поліпшенням добробуту, санітарно-гігієнічних умов праці і побуту, зростанням культури народу.
Дані П. н. є основою для обчислення ряду показників, що мають народногосподарське значення: чисельності та складу населення після перепису, показників виробництва і споживання продуктів на душу населення, забезпеченість населення мед. обслуговуванням, установами культури, житлом і комунальними послугами.
Населення СРСР становило за переписом 1959 р. 208,8 млн., а до початку 1967 р. збільшилася до 234,4 млн. осіб, або на 12%; майже 4/5 населення країни народилися після Великої Жовтневої соціалістичної революції. Міське населення зросло з 100 млн. до 128,0 млн. осіб, або на 28%. При перепису було 94 млн. чоловіків і 114,8 млн. жінок, або на 20,8 млн. більше, ніж чоловіків. Це перевищення обумовлено головним чином наслідками воєн, особливо другої світової війни, в якій СРСР втратив понад 20 млн. чол. До початку 1966 р. чоловіків було 106,1 млн., а жінок - 125,8 млн., тобто на 19,7 млн. більше; таке співвідношення склалося за рахунок старших вікових груп, у віці ж віком до 40 років чоловіків по сумі цих віку більше, ніж жінок. При цьому чоловіків до 23 років більше, а з 24 років їх менше, ніж жінок.
Отримані під час перепису населення відомості про розподіл населення за суспільними групами дали можливість порівняти класовий склад населення СРСР у дореволюційний час і минулі періоди розвитку радянського суспільства. Товариство СРСР складається з двох дружніх класів: робітничого класу і колгоспного селянства.
Дані П. н. та поточної статистики дають можливість обчислювати за роки після перепису класовий склад населення, чисельність працівників розумової та фізичної праці, рівень освіти та ін Значну частку населення СРСР становить інтелігенція - працівники розумової праці. Число їх складало в 1926 р. лише трохи більше 2,5 млн. чол., в 1959 р. збільшилася до 20,5 млн. осіб, а до початку 1967 р. склало понад 27 млн. чол.
Зріс після П. н. рівень освіти населення: мають вищу освіту з 18 до 27, мають повну і неповну середню освіту - з 263 до 333 осіб на 1000 жит.
Дані перепису населення та обчислення населення після перепису використовуються для одержання показників, що характеризують стан охорони здоров'я: забезпеченість населення мед. обслуговуванням, наприклад кількість лікарів та кількість лікарняних ліжок на 10 000 жит., показники захворюваності населення окремими хворобами, показники загальної смертності з причин смерті. Дані про розподіл населення за статтю та віком використовуються при вивченні захворюваності і смертності чоловіків і жінок в окремих вікових групах, для наближення лікувально-профілактичної допомоги до інтересів різних груп населення. Дані П. н. і подальших обчислень використовуються при вивченні здоров'я і фізичного розвитку дітей і молоді. Дані про чисельність і склад осіб, що вийшли за межі працездатного віку, становлять особливий інтерес для геронтологічної науки у справі охорони здоров'я і збереження працездатності людей старших вікових груп, а також для розвитку і поліпшення пенсійного забезпечення. Підсумки П. н. широко використовуються при поглибленому вивченні відтворення населення, для побудови таблиць плодючості, таблиць смертності і середньої тривалості майбутньої життя, для розрахунків перспективної чисельності населення на п'ятиріччя і більш тривалі періоди часу.
