Протягом 18 років під нашим спостереженням протягом різних термінів перебували 385 хворих. При їх дослідженні були використані, крім звичайних діагностичних засобів, рентгенологічні та радіоізотопні методи для розпізнавання захворювань, їх стадії та динаміки змін під впливом всього комплексу застосованих лікувальних впливів. Такими були в основному хірургічне втручання, рентгенотерапія і застосування радіоактивного J131, іноді Co60 і в поодиноких випадках P32.
Серед вказаної кількості хворих чоловіків було 51 (13,25% ± 1,73%), жінок 334 (86,75% ± 1,73%).
Ці співвідношення характеризують достовірне і при тому різке переважання частоти раку щитовидної залози у осіб жіночої статі.
Автори, що володіли меншою кількістю спостережень, також вказують на значно більшу частоту раку щитовидної залози у жінок. Так, А. В. Страшинин і Ст. Л. Іванова (1963-1969), під наглядом яких знаходилося (в період з 1952 до 1966 р.) 127 хворих на рак щитовидної залози, вказують, що серед них було 39 чоловіків та 88 жінок. Якщо ці співвідношення перевести у відсотки з урахуванням відповідних помилок, то вийде 30,7% ± 4,1% у чоловіків і 69,3% ± 4,1% У жінок. Навіть при обліку потрійний помилки видно, що ці відмінності достовірні.
Щодо частоти раку в різні вікові періоди дані зазначених авторів дозволяють зробити висновок, що до 30 років захворювання з достовірністю зустрічалося значно рідше, ніж від 31 року і аж до старості.
В даний час у зв'язку з виразним подовженням середньої тривалості життя у нас і в інших культурних країнах вік від 41 до 59 вважається середнім, з 60 до 74 - це літній вік, люди з 75 і старше вважаються людьми похилого віку. Однак нерідко серед останньої групи є люди, що зберегли повністю розумову і в певній мірі і фізичну працездатність. Разом з тим чимало людей у 60-річному віці, не страждають небезпечними захворюваннями, вже поступово втрачають можливість продовжувати важку і відповідальну розумову роботу.
Серед наших хворих на рак щитовидної залози у віці від 11 до 15 років було 7. З них 2 хлопчика (3,9% ±2,7% по відношенню до загальної кількості осіб чоловічої статі, що страждають на рак) і 5 дівчаток (1,5% ±0,66% по відношенню до загальної кількості хворих жінок). У цьому віці, якщо зустрічається це захворювання, то, безсумнівно, досить рідко. Те ж саме, за нашими даними, відноситься і до юнаків у віці від 16 до 20 років. Таким хворим серед юнаків був всього один (тобто 1,9% ± 1,4% по відношенню до всіх чоловіків, хворих на рак). Серед дівчат цього віку було 9 хворих, тобто 2,7% ± 0,9% по відношенню до загальної кількості жінок, що страждали цим захворюванням. Наведені співвідношення дозволяють вважати, що можна лише дуже рідко спостерігати юнака цього віку, який страждає на рак щитовидної залози. Між тим дівчата цього віку не настільки вже рідко хворіють цим загрозливим життя захворюванням. Зазначена частота (2,7%) в три рази більше відповідної помилки (що дорівнює 0,9%). Це співвідношення між процентною частотою і відповідної помилкою свідчить про відомої достовірності встановленої частоти раку щитовидної залози у дівчат зазначеного віку.
Чоловіків у віці 21-30 років, що страждали на рак щитовидної залози, було серед наших хворих 6 (11,8% ±4,5%). Оскільки в декількох інших опублікованих роботах з такою ж частотою описані відповідні спостереження, необхідно враховувати зазначену небезпечну можливість.
Серед наших хворих були 33 жінки 21 - 30 років, тобто 9,95% ± 1,7% (по відношенню до всіх жінок, що страждають на рак щитовидної залози). Кожна десята хвора була в цьому віці. Необхідно звернути увагу на цю чималу частоту в період розквіту.
Хворих чоловіків у віці від 31 до 40 років було під нашим спостереженням 4, тобто 7,8% ±3,7% загальної кількості чоловіків хворих цим рак. Як і щодо чоловіків попередньої вікової групи, у чоловіків 31-40 років не тільки ми, але й інші фахівці спостерігали в деякій кількості випадків раку щитовидної залози. Отже, хоча і рідко, але в цьому віці у чоловіків спостерігається це захворювання.
Зате рак у жінок 31-40 років ми виявили 58 разів, тобто в 17,4% ±2,0%, отже, досить часто (частіше, ніж у 21-30 літніх жінок).
У кожному наступному віковому періоді до 70 років ми спостерігали у жінок, що страждали цим рак, статистично достовірну частоту, причому в наступних вікових групах з більшою частотою.
41-50-річних чоловіків, які страждали на рак щитовидної залози, було 12 з 51 (23,5% ±6,0%), серед хворих жінок цього віку було 71 з 334 (тобто 21,2% ±2,63%). Чоловіків 51-60 років, що страждали на рак, було 13 (25,5% ±6,12%), серед наших хворих жінок цього віку було 90. Отже, 27,0% ±5,22% по відношенню до загальної кількості жінок, що страждали цим рак.
Серед наших хворих чоловіків було 10 у віці 61-70 років (19,2% ± 5,6%), хворих жінок цього віку було 65 (19,45% ± 4,4%). У цих вікових групах кількість хворих на рак щитовидної залози (і процентна частота), за нашими спостереженнями, не зростає, а зменшується.
Хворих на рак щитовидної залози у віці від 71 і старше ми спостерігали рідко, а саме одного чоловіка (1,9% ± 1,82%) і 5 жінок (1,5% ±0,6%).
Необхідна більша стриманість при постановці прогнозу у хворих дітей, про що свідчать клінічні спостереження.
Що стосується підлоги, то чоловіки значно рідше, ніж жінки, які хворіють на рак щитовидної залози. Це вказують всі, що володіють достатньою кількістю спостережень, що дозволяє зробити обґрунтовані висновки.
Однак слід підкреслити менш сприятливі наслідки цього захворювання у чоловіків. Так було в минулому, коли єдиним лікувальним методом було оперативне втручання. Те ж саме констатується і тепер, коли, крім хірургічного втручання, діють також і інші важливі лікувальні фактори, а саме рентгенотерапія і радіоактивний йод.
Разом з тим необхідно врахувати, що майстерність чималої кількості хірургів досягло в даний час великих висот, ніж раніше. Крім того, досить суттєві й ефективні додаткові кошти, якими тепер користуються до операції і пізніше і тим більше при неможливості її виконати.
Не тільки стадія захворювання раком щитовидної залози, але і вік, а в якійсь мірі і стать хворого повинні враховуватися при постановці прогнозу у відповідних хворих.
