Помилка при встановленні статі, выявляющаяся лише в більш пізньому дитячому віці, є складною проблемою і для батьків. Батькам дуже неприємно дізнатися, що їх дитина, яку вони виховували як хлопчика, на самому, справі є дівчинкою або навпаки. Їх розгубленість ще більше зростає, якщо лікар коливається у зв'язку з остаточним встановленням підлоги або намагається змінити стать дитини тим чи іншим способом.
Засмучені батьки марно намагаються пояснити іншим родичам, сусідам і шкільним товаришам дитини, у чому справа. Якщо лікар не своєчасно проведе роз'яснювальну роботу з батьками, то у них створюється неправильне уявлення про стан їх дитини, і в результаті їх неправильної поведінки буде ускладнене його виховання. Неправильні уявлення батьків частково викликані помилковим розумінням термінів, почутих від лікаря. Так, наприклад, недосвідчена в медицині людина не бачить різниці між гермафродитизмом і гомосексуалізмом. Батьки живуть в постійному страху за свою дитину, якого вважають почасти хлопчиком, а почасти дівчинкою, побоюючись, що у нього пізніше можуть виникнути різні статеві збочення або патологічне еротична поведінка. Тому батьки надмірно опікують дитину і прагнуть приховати дефект від оточуючих; у результаті такої поведінки батьків у дитини немає можливості для нормального розвитку, що в свою чергу шкідливо відбивається на його психіці.
Роль лікаря у вирішенні проблем у зв'язку з встановленням підлоги ясна. У першу чергу потрібно прагнути отримати якомога більше даних, щоб винести певне рішення щодо статі дитини; у подальшому не змінювати встановлений підлогу. При встановленні підлоги потрібно ретельно зважити всі обставини, повністю усвідомлюючи той факт, що дитину можна успішно виховати й у тому випадку, якщо є уявне розбіжність між встановленими підлогою і хромосомних або гонадною підлогою.
Лікар повинен пояснити батькам, що у їх дитини є аномалія розвитку, і сказати їм, на що можна розраховувати, не вдаючись у детальні пояснення. Так, наприклад, батькам краще сказати, що у дитини є невідповідне розвиток статевих органів, чим пояснити, що у їхньої доньки є яєчка. У такому випадку батьки будуть менш налякані і легше зрозуміють, що коригуюча операція в більш пізньому віці необхідна для того, щоб їх дитина зовні був повністю схожий на дітей однойменного статі. Ні лікар, ні батьки в подальшому не повинні робити спроб змінити виховання дитини у відповідності з її хромосомним або гонадною підлогою, якщо ця зміна виховання не приносить ніякої користі дитині.
Батьки завжди побоюються що у дитини може виникнути підвищений або патологічне статевий потяг; ці побоювання безпідставні, так як виключно рідко виникають судові справи з цього питання. У дітей, які страждають гермафродитизмом, зазвичай є знижений статевий потяг. Якщо остаточний підлогу обраний вчасно і дитина з раннього дитинства виховується у відповідності з встановленим підлогою, то у нього не буде відхилень у психосексуальної сфері.
