Візьмемо саму тривіальну ситуацію: вранці під час гоління ви випадково порізали щоку. В першу мить у вас виникло лише незначна болюче відчуття - немов щось дряпнуло шкіру. Але ось ви бачите, що потекла кров, і біль відразу робиться значніше. А головне, миттєво зіпсувався настрій: адже треба б терміново поснідати і бігти на роботу, а тут непередбачене ускладнення - доводиться зупиняти кровотечу, та й до того ж в такому вигляді з'явитися на службу. Так найпростіше пошкодження шкіри починає «обростати» психологічними нашаруваннями...
Інший раз трапилося здається людині буквально катастрофою. Уявіть собі юнака, що поспішав на побачення з коханою, у якого вискочив ні з того ні з сього чиряк на носі...
Але почнемо все ж з самих азів. З чого взагалі починається участь психіки у хворобі? З процесів сприйняття тих чи інших змін, що виникли в якійсь частині тіла, у якомусь органі. Із змін, які можуть ставитися до різних сторонах функціонування організму. Якщо вони, ці зміни, що стосуються зовнішніх частин нашого тіла, то сприйняття здійснюються різними, винесеними назовні органами почуттів. Наприклад, в описаному вище випадку з голінням ми одночасно відчуваємо біль від порізу і бачимо пошкодження шкіри з кровотечею з ранки.
Треба сказати, що в процесі еволюції живих істот природа в першу чергу подбала про створення чутливих аналізаторів, спрямованих саме назовні, в оточуюче організм середовище. Адже від взаємодії з навколишнім світом, від здатності правильно і вчасно оцінювати надходять ззовні роздратування і відповідним чином на них реагувати залежить виживання організму. Звідси таке багатство сприймають зовнішні подразнення рецепторів, тобто особливих утворень в організмі високоорганізованих тварин і людини, що здійснюють первинний прийом певних подразнень.
Так, у шкірі розташовані рецептори, здатні сприймати дотик, температуру, больові та інші подразнення. Існують і так звані дистантные рецептори (слухові, зорові), отримують роздратування не при прямому контакті з збудливим агентом. Вони, особливо зоровий, грають ще більш важливу роль в інформуванні організму щодо зовнішніх факторах.
З периферії роздратування по нервових провідниках надходять у центральну нервову систему, прямуючи до її вищим відділам у корі головного мозку, де й відбувається остаточне формування відчуття і його оцінка. При цьому різні по своєму роду (або, як кажуть фахівці, по модальності) подразнення надходять в
свої особливі області кори, де розташовується те, що іменується мозковим кінцем аналізатора. Всі імпульси з шкіри, м'язів, суглобів надходять, наприклад, в задню центральну звивину, яка є вищою інстанцією по сприйняття та аналізу зазначених подразнень.
