Радіаційна гігієна - розділ гігієни, що займається вивченням впливу іонізуючих випромінювань на людину та розробкою санітарно-гігієнічних заходів і нормативів, що забезпечують радіаційну безпеку осіб, що мають справу з джерелами іонізуючої радіації і радіоактивними речовинами.
См. також Дози іонізуючих випромінювань Променева хвороба, Противолучевая захист, Радіоактивні відходи.
Радіаційна гігієна вивчає біологічну дію малих доз іонізуючих випромінювань на здоров'я людини і розробляє заходи радіаційного захисту осіб, які піддаються повсякденному опромінення у процесі професійної діяльності. У завдання радіаційної гігієни входить також забезпечення заходів радіаційної безпеки населення в зв'язку з радіоактивним забрудненням зовнішнього середовища. Практичні заходи в сфері радіаційного захисту та радіаційної безпеки базується на гігієнічних нормативах, наукове обґрунтування яких також є однією з найважливіших задач радіаційної гігієни.
Радіоактивне забруднення зовнішнього середовища підвищує природний радіоактивний фон і викликає необхідність вивчення поведінки радіоактивних речовин у повітрі, воді та ґрунті із зверненням особливої уваги на перехід довгоіснуючих радіоізотопів з зовнішнього середовища в харчові продукти. Першочерговим завданням при цьому є встановлення залежності між рівнем радіоактивного забруднення зовнішнього середовища і надходженням радіоактивних речовин в організм людини. Особливе значення тому набувають гігієнічні дослідження по вивченню біологічної дії малих доз іонізуючої радіації, одержуваної за рахунок внутрішнього опромінення організму.
У зв'язку з проблемою радіоактивного забруднення зовнішнього середовища однією з найважливіших задач радіаційної гігієни треба вважати здійснення заходів дієвого контролю за збором і зберіганням, перевезенням та знешкодженням радіоактивних відходів (див.). Запобігання або обмеження переходу радіоактивних речовин в організм людини з їжею вимагає ретельного вивчення процесів міграції радіоактивного матеріалу.
Зростання кількості ядерних реакторів і розвиток ядерної енергетики, збільшення виробництва і розширення масштабів застосування радіоактивних ізотопів висувають проблему радіаційних аварій. Ліквідація наслідків будь-якої аварії, пов'язаної з радіоактивним забрудненням зовнішнього середовища, вимагає обов'язкової участі гігієністів. Оцінка радіаційної обстановки після аварії (визначення рівня радіоактивного зараження грунту, води і всіх видів сільськогосподарської продукції) повинна бути покладена в основу заходів щодо радіаційного захисту населення. В залежності від результатів радіологічної експертизи вживають заходів до заборони або обмеження споживання води і харчових продуктів. У необхідних випадках за вказівками і під керівництвом гігієністів проводять дезактивацію (див.) запасів води і продовольства. З обов'язковою участю гігієністів вирішується питання і про евакуацію населення з аварійного району. Для вирішення цього складного і відповідального завдання гігієніст повинен розташовувати даними радіологічної оцінки обстановки і бути добре орієнтованим у встановлених для аварійної ситуації гранично допустимому рівні (ПДУ) радіації і гранично допустимих концентраціях (ГДК) радіоактивних речовин у воді і харчових продуктах.
В радіаційній гігієні застосовують прийняті в санітарній практиці методи дослідження: дозиметричні, радіохімічні (див. Дозиметрія), статистичні й ін. Вивчення дії радіоактивних речовин на організм людини виробляється з використанням радіобіологічних, санітарно-токсикологічних, радіохімічних та інших методів дослідження.
Санітарний контроль за використанням радіоактивних ізотопів і джерел іонізуючих випромінювань (див. Випромінювання іонізуючі) у всіх галузях народного господарства здійснюють радіологічні групи санітарно-епідеміологічних станцій (див.).
Роботи з радіаційної гігієни друкуються в журналах: «Медична радіологія», «Гігієна і санітарія», «Гігієна праці та професійних захворювань», «Гігієна харчування».
См. також Радіобіологія.
