Реактивність організму - це здатність організму реагувати на різноманітні фізіологічні і хвороботворні подразники навколишнього середовища.
Основою реактивності організму є видова реактивність, яка включає в себе особливості, характерні для всього виду, наприклад сезонні зміни життєдіяльності (зимова і літня сплячка, анабіоз, міграція і т. д.) тварин. Всі тварини одного виду мають і загальною, специфічною для цього виду здатність виробляти антитіла або відтворювати алергічні реакції.
Однак і всередині виду можна виділити різні групи, які по-різному реагують на зовнішні впливи залежно від конституціональних відмінностей або типів нервової діяльності (див. Конституція). У людей може мати значення і характер професійної діяльності. Так, наприклад, електромонтери легше переносять удар електричним струмом, ніж люди, які не мають справи з електрикою. Такі групи, об'єднані яким-небудь з перерахованих вище ознак, володіють загальною для них груповий реактивності організму.
Нарешті, навіть окремі представники однієї групи відрізняються один від одного індивідуальними особливостями будови та функції організму. Відповідно розрізняються і прояви їх реактивності, що лежить в основі індивідуальної реактивності. Індивідуальна реактивність організму визначається також віком. У новонародженого реактивність характеризується більш загальними дифузними, генералізованими реакціями, наприклад виникненням судомних реакцій при різних інфекціях (кишкових, грипі, дифтерії тощо). Інфекційні захворювання у дітей частіше течуть з явищами загальної інтоксикації, нерідко без специфічної локалізації. З віком реактивність організму знижується, і у людей похилого віку багато хвороби протікають з мало вираженими симптомами, однак часто важче, ніж у більш молодих людей, що пов'язано зі зниженням резистентності старечого організму.
Важливу роль в реактивності організму відіграють такі фактори, як охолодження, стомлення, знижене харчування, гіповітаміноз, які знижують реактивність.
При різних хворобливих станах реактивність організму може різко змінитися і виходити за межі, звичайні для цього ж організму в здоровому стані. В цих випадках виникає патологічна реактивність, що характеризується тим, що пристосувально - компенсаторні можливості організму з нормальною реактивністю знижуються і виникають специфічні реакції на вплив патогенних агентів, які багато в чому визначають симптоматику захворювання. Так, при виникненні патологічної реактивності організму можуть мляво протікати явища запалення, без підйому температури і різких запальних змін; можуть порушуватися відновні процеси (загоєння ран, консолідація кісток), послаблятися імунні реакції. У клінічній практиці слід підходити до питань профілактики і терапії хвороб з урахуванням реактивності організму.
Реактивність організму - властивість організму реагувати на фактори зовнішнього середовища зміною своєї життєдіяльності, що забезпечує ту чи іншу ступінь пристосування організму до зовнішнього середовища.
Діапазон поточних коливань фізіологічної Р. о. визначають зміни рівня діяльності фізіологічних систем під впливом звичайних (адекватних) подразників.
В еволюційному аспекті Р. о. вдосконалювалася відповідно з розвитком систем, що сприймають подразнення зовнішнього середовища і корелюють фізіологічних функцій в організмі. Тому реактивні властивості, зазвичай, більш яскраво виражені у вищих тварин і менше у організмів з примітивною нервовою організацією. У фізіологічному плані Р. о. частково відбивається поняттями подразливість і збудливість.
Реактивність організму зумовлюється генотипом організму і є своєрідним видовою ознакою, здатним, однак, істотно змінюватися. Це залежить від потенційних можливостей організму змінювати рівень діяльності фізіологічних систем у відповідності з вимогами середовища, тобто від його «фізіологічної конституції», зокрема від типу нервової системи.
В клінічній практиці термін «реактивність» служить для характеристики особливостей розвитку і перебігу захворювання у окремих індивідуумів. При цьому мається на увазі відмінна здатність організму реагувати на дію патогенних факторів шляхом розгортання специфічних і неспецифічних захисно-компенсаторних реакцій, що протистоять шкідливості.
Існують спеціальні форми реагування організму, пов'язані з впливом чужорідних білків, мікроорганізмів та їх токсинів. У таких випадках говорять про імунологічної реактивності організму (див. Імунітет) і алергічної Р. о. (див. Алергія).
Розрізняють наступні види реактивності організму. Біологічна, або видова, реактивність включає в себе найбільш характерні особливості фізіологічної і патологічної реактивності, властиві даному виду тварин. Це проявляється, наприклад, у сезонних змінах життєдіяльності (анабіоз, зимова і літня сплячка, міграція риб і птахів, пов'язані з часом року, розмноженням), різної видової здатності до продукції специфічних антитіл і відтворення алергічних реакцій у різних тварин. Групова реактивність формується на основі видової. У людей і вищих тварин групові особливості реактивності обумовлені конституціональними відмінностями, зокрема різними типами нервової системи (див. Вища нервова діяльність).
Індивідуальна реактивність залежить від характерних особливостей індивідуума - його конституції, статі, віку, умов існування. Визначають характер індивідуальної реактивності організму, провідні фізіологічні особливості даного організму - тип нервової системи, особливості ендокринних залоз і інших функціональних систем.
Реактивність організму дитини значно відрізняється від такої дорослого. У перші місяці життя відзначається схильність до дифузних, генералізованих реакцій. Інфекції протікають з вираженою загальною реакцією - інтоксикацією, судомами - при слабо виражених місцевих проявах процесу. Такий характер Н. о. обумовлений низькою активністю захисних механізмів - неповноцінністю бар'єрних функцій (див.), фагоцитарної активності лейкоцитів (див. Фагоцитоз) і ретикулоендотеліальної системи, зниженою здатністю до вироблення специфічних антитіл та ін.
З віком, по мірі розвитку нервової системи і встановлення корелятивних відносин між залозами внутрішньої секреції, характерних для дорослих, Р. о. дитини стає більш досконалою.
Під впливом на організм «надзвичайних» шкідливих факторів реактивність його до цих подразників може змінитися настільки, що далеко перевищить діапазон його фізіологічних коливань, характерних для особин даного виду. Тоді виникає патологічна реактивність, яка характеризується виникненням хворобливих розладів і загальним зниженням пристосувально-компенсаторних можливостей організму. Так, при деяких формах токсикозів вагітності мають місце порушення реактивності організму алергічного типу, які носять назви алергозів. При цьому нерідко виникають відповідні реакції організму у вигляді задишки, лихоманки, посилення потовиділення тощо, які є неспецифічними симптомами захворювання. Патологічна реактивність відіграє важливу роль у патогенезі багатьох хвороб, обумовлюючи специфічні реакції на вплив патогенних агентів, які формують в кожному випадку характерну картину хвороби (ревматизм, гіпертонічна хвороба, бронхіальна астма та ін). См. також Адаптаційний синдром, Резистентність організму.
