Своєрідність алкоголізму у хворих з рисами характеру стенического кола вже зазначалося в літературі (Трубчанинова, Савченко, 1981).
З дитинства у цих пацієнтів відзначаються велика активність, цілеспрямованість, прагнення до домінування в компаніях однолітків, до керівництва в дитячих іграх. Вони чутливі до образ, попрання гідності і можуть виступати в ролі захисника слабких, боротися за відновлення справедливості. Нерідко хворі володіють позитивними соціальними установками, відрізняються постійністю інтересів і прагнень аж до схильності до надцінних утворень. Для них характерна наполегливість у досягненні поставлених цілей, прийняті рішення рідко скасовувалися, частіше реалізовувалися ними. Близькі їм люди нерідко відзначали примхливість, відсутність гнучкості, ригідність позиції хворих. Це в поєднанні з деякою безцеремонністю, високими вимогами, що пред'являються до інших, робило спілкування з ним скрутним. Характерною для хворих була визначена егоцентричність в поєднанні з підвищеним і вразливим самолюбством, тенденцією до переоцінки власної особистості. В результаті, будучи надто прямолінійними, вимогливими, імперативними, хворі не завжди досягали поставлених цілей. У зв'язку з цим вони нерідко переживали внутрішню незадоволеність, розчарування, які придушували вольовими зусиллями і зовні прагнули ніяк не проявляти. Нерідко в подібній ситуації починалося систематичне вживання алкоголю. Хворі виявляли «корисні» для себе ефекти алкоголю, якщо алкогольні ексцеси припадали на період, коли їх довго обмежували, утискали в чомусь, коли їм доводилося стримувати себе і не реалізовувати свої потенційні можливості і наміри або, рідше, коли їм прямолінійні наполегливі зусилля виявлялися неадекватними, коли вони терпіли значущі для себе невдачі.
Початок систематичного вживання алкоголю могло маскуватися і питущими звичаями, мікросоціальним оточенням. Але і в цьому випадку хворі досить швидко усвідомлювали індивідуальні ефекти, що досягаються за допомогою алкоголю: психічний комфорт в сп'янінні, значне ослаблення психічної напруги, розслабленість, спокій, умиротворення. Вживання алкоголю часто виявлялося своєрідною «розрядкою», приглушало негативні емоційні переживання. Індивідуальні мотиви вживання алкоголю виявлялися для них стійкими протягом усього захворювання та мали тенденцію до поступового розширення. Традиції вживання алкоголю в микросоциальном оточенні не мали для них великого значення, вони легко їх ігнорували або, навпаки, використовували, коли їм це було необхідно. Вже на I стадії захворювання у них могли зустрічатися і окремі випадки вживання алкоголю в самоті, відносно рано вони могли виступати і в ролі ініціаторів випивок. При цьому у окремих хворих на тлі негативних емоційних переживань виникало своєрідне «настрій напитися», привести себе в стан забуття за допомогою алкоголю. В таких випадках ще до становлення вторинних форм патологічного потягу до алкоголю, і насамперед «втрати контролю», хворі могли випивати до розвитку важкої алкогольної інтоксикації.
Одночасно, на відміну від інших хворі даної групи протягом значного часу зберігали можливість вольового, свідомого регулювання власного вживання алкоголю.
Короткочасне, але інтенсивне переживання бажання вжити алкоголь, яке на I стадії з'являлося тільки в специфічних для них ситуаціях, хворі виявлялися в змозі придушити за допомогою вольового зусилля. Відстрочити по часу реалізацію при наявності невідповідних умов і обставин. Однак придушення бажання вжити алкоголь часто супроводжувалося підвищеним психічним напругою, дратівливістю, пригніченістю, бурчанням, невдоволенням.
Сторінки: 1 2
