Необхідно проте зазначити, що в кожній з цих робіт автори описують результати порівняно короткочасного (3-6 місяців) лікування невеликих груп хворих з різним ступенем ниркової недостатності і азотемії. Тривале спостереження, що проводилося протягом 3 років, стосується лише 8 хворих. Починаючи з 1965 року застосування низкобелковой дієти у хворих починалося з попереднього гемодіалізу для більш швидкого усунення диспепсичних розладів, що обмежує можливість судження про ефективність дієтичного лікування.
Дієта Giovannetti була застосована потім рядом авторів у різних країнах з деякими модифікаціями. Shaw, Berlyne (1965) застосовували дієту, запропоновану італійськими дослідниками, з вмістом у добовому раціоні 18 г білка (що включав всі незамінні амінокислоти, крім метіоніну) у 20 хворих з важкою хронічною нирковою недостатністю. До дієти додавався метіонін. Критеріями для призначення цієї дієти служили зменшення клубочкової фільтрації нижче 10 мл/хв, вміст сечовини у плазмі крові вище 200 мг%, за умови, якщо хворі попередньо не отримували малобелковой дієти. У хворих з анорексією і частими рвотами попередньо було проведено по 1-3 сеансу гемодіалізу.
З 20 хворих тільки один погано переносив дієту і незабаром помер від уремії. Решта 19 хворих перебували під наглядом 5 місяців. За цей час 4 хворих померли (3 від прогресуючої ниркової недостатності, один хворий від кровотечі), у решти зазначалося поява апетиту, зникнення нудоти, блювоти, поліпшення самопочуття і поступове, протягом місяця, зменшення концентрації сечовини в плазмі. Однак вміст креатиніну в сироватці крові не змінилося, або навіть зростала. Істотного впливу дієти на вміст електролітів у сироватці крові виявлено не було.
В іншій серії досліджень Berlyne, Shaw зіставили клінічний перебіг хронічної ниркової недостатності у 11 хворих, що перебували на дієті Giovannetti і 40 хворих, які отримували 40 г білка. Ні у одного з цих 40 хворих зниження рівня сечовини в сироватці крові (у середньому він становив 395±101 мг %) і покращання клінічного перебігу уремії не настав; протягом одного місяця всі вони померли при виражених явищах ниркової недостатності. У той же час 11 аналогічних хворих, що отримували дієту з вмістом 18 & білка, жили більш тривалий час (12 місяців). Середній вміст сечовини в сироватці крові становило у них 251,6 мг%±59,5 мг%. Властиві ниркової недостатності симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, анорексія) були відсутні. При зниженні кліренсу сечовини до 1,5 мл/хв наступало погіршення стану хворих, головним чином завдяки наростанню важкого ацидозу та гіперкаліємії. Летальний результат у цих випадках запобігти дієтою не вдавалося.
У наступні роки Berlyne повідомив про хороших результатах лікування низкобелковой дієтою 50 хворих хронічною нирковою недостатністю.
На підставі 4-річного застосування низкобелковой дієти у різних груп хворих з тяжкою нирковою недостатністю Berlyne та ін. (1969) вважають, що для досягнення позитивних результатів дієта повинна містити всі необхідні амінокислоти (в іншому випадку наступає негативний азотистий баланс) і бути досить калорійною. Клінічне поліпшення за їх даними настає швидко при кліренсі сечовини не менше 3 мл/хв, а при менших його величинах лікування необхідно починати з декількох сеансів гемодіалізу.
Зберігаючи вміст білка в добовому раціоні 18-20-22 - 24 г, окремі дослідники дещо змінювали склад продуктів через особливості харчування в різних країнах (В. А. Пронченко, 1968, 1973; Franclin та ін., 1967; Renyi-Vamos та ін, 1969; Maxwell, 1969; Ditschuneit, 1970; Mehbod, 1971; Holliday, 1971) і використовували для лікування хворих хронічною нирковою недостатністю не чисту дієту Giovannetti, а деякі її модифікації. Спостереження проводилися на різному числі хворих (6-34) більшою частиною з неважкою хронічною нирковою недостатністю; тривалість лікування становила 1-5 місяців і тільки в дослідженнях Franclin досягла 14 місяців. Незважаючи на відмінності входив до складу дієти продуктів результати були однотипні. Як правило, відмічалось зменшення або зникнення нудоти, блювоти, поліпшення апетиту і самопочуття хворих.
Franclin та ін. (1967) вивчав перебіг хронічної ниркової недостатності у 34 хворих при тривалому (5-14 місяців) застосуванні низкобелковой дієти типу Giovannetti. Попереднє лікування цих хворих дієтою з вмістом 40 г білка виявилося неефективним. З 34 хворих 7 відмовилися вживати дієту, так як вона виявилася несмачною. З решти хворих померло 11. Дію дієти проявилося в зникнення диспепсичних явищ і зменшення азотемії. Підводячи підсумки проведеного дослідження, автор рекомендує призначення подібної дієти тільки хворим з вмістом сечовини вище 100 мг%; при кліренсі креатиніну нижче 10 мл/хв і кліренс сечовини в межах 1,5-5 мл/хв. При більш високих показниках клубочкової фільтрації Franclin вважає показаної дієту з 40 г білка в добовому раціоні. Необхідно, однак, зазначити, що тільки 4 хворих отримували низкобелковую дієту без застосування інших методів лікування; 4 хворим була пересаджена нирка, 7 знаходились на тривалому гемодіалізі.
