До аналогічних висновків прийшов Maxwell (1969) при спостереженні над 34 хворих хронічною нирковою недостатністю, використовуючи дієту з вмістом 18-20 г білка з необхідним мінімумом амінокислот.
Подібну дієту застосовував Canarelli (1968) у 49 хворих лише на другому етапі лікування, починаючи перший етап з призначення різкого обмеження білка в раціоні (6-10 г білка рослинного походження). Таке 2-етапне лікування призводило до покращення стану хворих, зниження азотемії в середньому на 39,5% і у більшості хворих до переходу негативного азотистого балансу і позитивний. Підсумовуючи отримані дані, Canarelli робить висновок про доцільність застосування низкобелковой дієти при хронічній нирковій недостатності і вважає, що хоча вона не впливає безпосередньо на нирковий процес, але відсуває на час необхідність гемодіалізу та полегшує підготовку до трансплантації нирок.
Варіантами модифікації дієти Giovannetti стало лікування 18 хворих хронічною нирковою недостатністю протягом 6-8 місяців дієтою з вмістом лише 13 г білка (А. В. Габриелевич, Л. С. Хлєбовський, 1966) та 20 хворих з застосуванням 30 г білка в добовому раціоні (Missale та ін, 1965). Незважаючи на настільки великі розбіжності у вмісті білка в цих різновидах дієти Giovannetti. результати, отримані, правда, на невеликих групах хворих, виявилися подібними.
Найбільші терміни спостереження над хворими, що страждають вираженою нирковою недостатністю, які отримували дієту типу Giovannetti, складають 2-2,5 року (Graziani та ін., 1967; Ionergan, Lange, 1968). На цій дієті нормалізація азотистого балансу наступала лише у частини хворих, що, на думку Graziani, було пов'язано з вже попередньо існувала білковою недостатністю.
У Польщі для лікування хворих на хронічну ниркову недостатність з азотемією використовувалася картопляна висококалорійна дієта, що містила 1000 г картоплі, 120 г масла, 50 г цукру, 300 г фруктів, овочів і 1,5 г метіоніну (Potec, 1966, 1971).
В добовий раціон хворого входили всі незамінні амінокислоти, 23,5 г білка, 276 г вуглеводів, 102 г жирів із загальною калорійністю 2105,5. Результати, отримані при лікуванні протягом 2-12 місяців 16 хворих цією дієтою, істотно не відрізнялися від даних Giovannetti та ін. Правда, Potec вказує, що застосування цієї дієти обмежує високий вміст в ній калію. Е. А. Крилова (1969) при використанні подібного раціону у 40 хворих, в тому числі у 9 протягом 2-3 років, виявила збільшення вмісту калію в сироватці крові лише у 3 хворих. Перед призначенням картопляної дієти хворі отримували харчування з вмістом 50 г білка в добу. Після переходу на низкобелковую дієту у всіх хворих наступило клінічне поліпшення, зникли скарги з боку шлунково-кишкового тракту та свербіж шкіри; одночасно зменшився залишковий азот у сироватці крові і спостерігалося деяке зниження вмісту в сироватці крові креатиніну і індикану. Автор вважає, що картопляна дієта показана хворим з вираженою азотемією.
Різновидом картопляної дієти є картопляно-яєчна, застосована німецькими авторами (Kluethe та ін, 1968, 1969). Крім картоплі, фруктів та овочів у дієту обов'язково додають 1/2 курячого яйця, як джерело незамінних амінокислот. Дієта містить 21 г білка з калорійністю 30 кал/кг ваги на добу.
Автори, застосовуючи подібну дієту у 60 хворих хронічною нирковою недостатністю протягом 2 років, відзначили зникнення анорексії, нудоти, блювоти, симптомів ураження нервової системи, а також зниження концентрації сечовини і креатиніну в сироватці крові. Протягом усього періоду лікування дієтою втрата ваги не спостерігалося.
Під наглядом кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб 1-го Ленінградського медичного інституту ім. акад. І. П. Павлова перебувало 108 хворих. З них 86 (основна група) отримували низкобелковую дієту, яка була розроблена в нашій клініці; 22 хворих перебували на дієті з вмістом 50 г білка і склали контрольну групу: 76 хворих страждали гломерулонефритом, 30 - пієлонефритом і двоє мали амілоїдоз нирок. До моменту початку спостережень тривалість азотемії у 108 хворих становила від 1 до 7 років.
До моменту початку спостережень у хворих, які отримували малоазотистое харчування, явища ниркової недостатності були більш значними, ніж у осіб контрольної групи, і різниця виявилася статистично достовірною. Ми використовували вітчизняний варіант низкобелковой дієти, який був розроблений в нашій клініці з звичних для жителів Ленінграда продуктів з належним співвідношенням незамінних і замінних амінокислот і вмістом в добовому меню 18-24 г білка (табл. 113).
