Важче вирішувати питання про винність лікаря, якщо ускладнення або помилка відбулися в амбулаторних умовах, коли умови не дозволяють стоматолога зробити ретельне обстеження хворого і прийняти деякі заходи профілактики. Тому при розборі події ускладнення або помилки слід точно визначити, що лікар міг зробити, щоб не допустити помилку.
Потрібно також з'ясувати, чи мало місце недбале ставлення до своїх обов'язків, недостатня підготовка лікаря до маніпуляцій або ж лікар порушив вказівки про можливість проведення даних методів в наявних умовах.
У 1974 р. в США вийшла книга О. Малмина «Постріл, який вбиває (смерть в стоматологічному кріслі)». Ця книга написана стоматологом. В ній наведені випадки раптової смерті при стоматологічних маніпуляціях. На перше місце автор ставить смерть при місцевій анестезії різними анестетиками. Далі автор вказує, що в більшості випадків смерть настала внаслідок непідготовленості більшості стоматологів до ефективного рішення в критичних ситуаціях, коли пацієнта в кріслі загрожує смерть. Лікарі-стоматологи не володіють елементарними прийомами реанімації. Ця книга переконливо показує, що в кожному стоматологічному кабінеті повинні бути набори засобів для виведення хворих з клінічної смерті, а лікарі повинні досконало володіти методами реанімації.
Кожен стоматолог повинен вміти надати допомогу при колапсі або клінічної смерті. При виникненні колапсу хворого потрібно негайно укласти, припинити всі стоматологічні маніпуляції, послабити тиск, одягу, почати вдихання карбогену, під шкіру ввести кордіамін з ефедрином, камфору, зробити штучне дихання ротом і негайно викликати терапевта, який призначить подальше лікування.
При важкому колапсі після проведення екстрених заходів хворого потрібно госпіталізувати. Питання про транспортабельності хворого вирішує лікар-терапевт чи лікар швидкої допомоги.
Розбираючи експертизу помилок, необхідно торкнутися ще одного питання - правомірності застосування нових методів, які ще не впроваджені в широку практику.
Практичні лікарі та керівники стоматологічних установ при цьому повинні вирішити два питання: 1) коли можна застосовувати нові методи, які ще не допущені до широкого застосування; 2) коли при цьому допускається помилка.
Останнім часом в стоматології, як і в багатьох інших розділах медицини, розробляється велика кількість нових методів діагностики, профілактики і лікування. І, природно, лікарі намагаються якнайшвидше впровадити їх у практику, причому іноді починають застосовувати ті методи, які ще не пройшли широкої апробації та не дозволені Міністерством охорони здоров'я СРСР. У цих випадках завжди треба вважати помилкою передчасне застосування нових методів.
У статті 34 Основ законодавства Союзу РСР про охорону здоров'я говориться «...В інтересах вилікування хворого та за його згодою, а щодо хворих, які не досягли шістнадцятирічного віку і психічно хворих - за згодою їх батьків, опікунів або піклувальників лікар може застосовувати нові, науково обгрунтовані, але ще не допущені до загального застосування методи діагностики, профілактики, лікування та лікарські засоби.
Порядок застосування зазначених методів діагностики, профілактики, лікування і лікарських засобів встановлюється Міністерством охорони здоров'я СРСР». Тільки при таких умовах можна застосовувати нові методи.
