На розвиток гіповітамінозу в організмі літніх і старих людей певний вплив мають вікові зміни шлунково-кишкового тракту (порушення всмоктування вітамінів у кишечнику, зменшення ферментної активності секретів травного апарату, зниження витаминсинтезирующей здібності мікрофлори кишечника), а також дефіцит вітамінів в їжі (Ст. Ст. Єфремов та ін, 1966; Dalderup et al., 1970, і ін).
Однією з істотних причин зниження забезпеченості старіючого організму вітамінами, особливо групи В, на думку деяких авторів (McGandy et al., 1966, і Ін.), є загальне обмеження харчування. Забезпеченість вітамінами людей старшого віку, які перебувають у будинках-інтернатах, госпіталях, знижена в порівнянні з людьми, що живуть і що харчуються вдома (Riihland, 1971).
Вчені ряду країн запропонували комплекси полівітамінів (квотивит, вигерин, лонгевит, декамевіт та ін) для нормалізації обміну речовин у старіючому організмі та попередження передчасного старіння. Не можна, однак, недооцінювати роль продуктів харчування, основних природних легочников вітамінів (Д. Ф. Чеботарьов, 1972, і ін). Безсумнівно, що перевагу має бути віддано природним джерелам вітамінів, тому вмісту вітамінів у раціоні літніх людей необхідно приділити особливу увагу.
Результати визначення вмісту окремих вітамінів у фактичних раціонах харчування людей старшого віку представлені на рис. 19. Зіставляючи ці дані з показниками, отриманими за допомогою формули збалансованого харчування людини, ми констатували нестачу деяких вітамінів в харчуванні обстежених.
Встановлено достатній вміст фолієвої та аскорбінової кислот. Спостерігається істотний недолік в їжі нікотинової кислоти, вітаміну B12, пантотенату та холіну. В останні роки як у нашій країні, так і за кордоном уточнено добова потреба літніх людей в деяких вітамінах. Наприклад, у ГДР для людей у віці 60-75 років в добу рекомендується вітаміну С (70 мг, B1 - 1,2 мг, В2-1,5 мг, В6-l,8 мг (Ketz, 1973). У США визначена наступна добова потреба в різних вітамінах для людей у віці 55-75 років: B1-1,1 мг, В2-1,7 мг, В6 - 2 мг, С-55 мг. Аналогічні норми з незначними відхиленнями прийняті і в деяких інших країнах (наприклад, у Болгарії).
Зіставлення отриманих даних з нормами вмісту в їжі деяких вітамінів (насамперед з прийнятими в СРСР) можна вважати, що вміст вітамінів B1, В2 і С у фактичному харчовому раціоні обстежених нами осіб відповідає вимогам геродиететики. Щодо змісту інших вітамінів для літніх і старих людей норми чітко не визначені, хоча більшість дослідників вважають доцільним рекомендувати для цього контингенту ті ж кількості вітамінів, що і для людей молодого віку.
Вміст вітамінів в їжі людей старшого віку не є єдиним критерієм оцінки вітамінної забезпеченості організму. Слід враховувати широко поширене уявлення про ендогенної вітамінної недостатності в старості (Ст. Ст. Єфремов та ін, 1966; М. І. Смирнов, 1974).
Не менш важлива роль у харчуванні літніх людей відводиться мінеральним речовинам. Нестача, надлишок або порушення співвідношення тих чи інших мінеральних елементів в їжі призводять до змін обмінних реакцій в організмі. Однак вивчення ролі мінеральних елементів у процесах старіння в даний час приділяється недостатня увага (Ст. Н. Нікітін, 1963; Sack, 1971, і ін).
