Дослідники надають серйозне значення калорійності харчування в спрямованості обміну речовин і функцій старіючого організму. З віком знижується потребу у висококалорійній їжі, що пояснюється зменшенням енергетичних витрат. До цього положення є ряд передумов. Передусім слід зупинитися на рівні основного обміну, який з віком поступово знижується.
Зниження інтенсивності основного обміну значною мірою визначається зменшенням з віком фізичної активності, величини активної (м'язової) маси тіла, інтенсивності обмінних процесів, активності фізіологічних реакцій і інших показників життєдіяльності організму. Зниження рівня фізичної активності в свою чергу обумовлено зміненим положенням старого чоловіка в родині, суспільстві, його способом життя. У зв'язку з цим, незважаючи на переконливі дані про доцільність зниження з віком енергетичної цінності їжі, дані літератури про її фактичних величинах характеризуються в різних країнах достатнім розкидом (від 1320 до 4100 ккал на добу), причому калорійність їжі в організованих колективах вище, ніж при харчуванні в сім'ї (Nemenowa, Pokrovskiy, 1967; Morgner, 1968; Masek, Hejda (1974). Це, мабуть, і визначає в деякій мірі протиріччя в наукових рекомендаціях щодо зміни калорійності залежно від віку. Так, в Англії для чоловіків і жінок у віці 65-74 років добова потреба в їжі визначається відповідно до 2350 та 2060 ккал, у віці 75 років і старше -2100 і 1900 ккал (Durnin, 1968). У США для літніх чоловіків і жінок добова калорійність становить відповідно 2250 і 1600 ккал, для старих - 2000 і 1500 ккал. Близькі до наведених і норми калорійності їжі в НДР, запропоновані з урахуванням ступеня тяжкості роботи (Ketz, 1973). В СРСР для літніх людей, установлені норми калорійності від 2350 до 2650 ккал (П. Н. Бургасов, 1968).
Фактична енергетична цінність раціонів харчування обстежених нами літніх і старих людей в цілому відповідає вимогам геродиететики і в повній мірі узгоджується з рекомендованими в СРСР нормами. Проте за середньою величиною добової калорійності обстежених віком 60-89 років ховаються значні індивідуальні коливання. Наприклад, енергетична цінність їжі у деяких обстежених визначалася в інтервалі від 1600 до 3100 ккал і вище. Зіставляючи величину енергетичної цінності фактичного харчування з рекомендованою в країні добовою потребою в енергії, вдалося виявити, що у 16,7% обстежених віком 60-89 років калорійність їжі вище рекомендованих норм, у 42,2% - в інтервалі запропонованих величин і у 41,1% - нижче їх. Харчування довгожителів (90 років і старше) виявилося багато в чому аналогічним харчування людей віком 60-89 років, але менш калорійним.
Таким чином, на підставі використання нами анкетного та опросно-вагового методів дана загальна характеристика харчування як обстежених людей, так і змісту в їх раціонах досить широкого спектру незамінних факторів харчування. Необхідно підкреслити, що настільки розгорнутої гігієнічної характеристики фактичного харчування в доступній нам літературі ми не зустріли. Виконання великого обсягу досліджень виявилося можливим у зв'язку з розробкою нами спеціальних методичних прийомів, зокрема використанням ЕОМ.
Дозволимо собі коротко зупинитися на загальній характеристиці харчування. Склалося враження, що літніх і старих людей нелегко переконати в тому, що необхідно змінити звичні для них режим і раціон харчування. Показано, що 80% літніх і старих людей зберігають звички, придбані в молоді роки (Ю. Р. Григоров, В. С. Марцонь, 1967), а від цього значною мірою залежить асортимент продуктів, що використовуються в харчуванні. У наших дослідженнях показано, що асортимент харчових продуктів літніх і старих людей досить великий. Структура харчових раціонів свідчить про досить високому рівні добробуту людей і дозволяє намітити шляхи подальшої раціоналізації їх живлення.
Харчування є однією з основних форм спілкування людини з середовищем. В даний час загальновизнано вплив факторів середовища на темп і характер розвитку процесу старіння. Ось чому без знання особливостей фактичного харчування можна отримати цілісного уявлення про вплив факторів середовища на процес старіння людини. Це підтверджується комплексом робіт, в яких показано, що фактор харчування є визначальним у забезпеченні здоров'я людини, його працездатності, адаптації до несприятливих впливів середовища, обумовлюючи в кінцевому підсумку не лише тривалість життя, але і тривалість активної діяльності організму.
