Трансплацентарно проникнення α-метилдофа обумовлює можливість побічних ефектів з боку плода та новонародженого. За даними Е. J. Hoskins, W. F. Friedmann (1980), введення α-метилдофа вагітних кролиць призводило до виснаження запасів катехоламінів в організмі новонароджених кроленят і до порушення функціонального стану серцево-судинної системи у відповідь на родовий стрес. Н. Н. Leather та співавт. (1968) виявили збільшення маси тіла новонароджених, матері яких в якості гіпотензивного засобу використовували α-метилдофа.
Більшість клінічних спостережень не виявило небезпеки α-метилдофа для плода і новонародженого. М. Ounsted і співавт. (1980) не виявили відмінностей у розвитку 4-річних дітей, матері яких приймали в період вагітності α-метилдофа, і дітей такого ж віку з контрольної групи. До аналогічних висновків прийшли також I. D. Lamina, Е. М. Symonds (1979), J. Cocklurn і співавт. (1982). J. М. Rao, R. Arulappu (1982) підкреслюють відсутність дисморфогенеза у плодів при тривалому застосуванні а-метилдофа вагітними. С. W. I. Redman (1980), Wilson A. L., I. R. Matzke (1981) прийшли до висновку про те, що α-метилдофа за гіпотензивного ефекту і відсутності фетотоксичної дії є одним з найбільш адекватних засобів лікування гіпертонії у вагітних. Слід, однак, мати на увазі можливість виникнення у вагітних різноманітних побічних ефектів у вигляді нудоти, блювоти, головного болю, рідше - порушень зі сторони крові, функціонального стану печінки, що, на думку М. Д. Машковського (1984), є протипоказанням до його застосування. Наявність суперечливих думок щодо застосування α-метилдофа для лікування гіпертонічної хвороби у вагітних зумовлює, з нашої точки зору, необхідність подальшого ретельного вивчення дії препарату на систему мати - плід. Тільки при цьому умові можна буде остаточно оцінити перспективи використання α-метилдофа як гіпотензивного засобу у вагітних.
Значна кількість робіт присвячено аналізу фармакокінетики в організмі вагітної і впливу на плід β-адреноблокаторів, широко використовуються за кордоном для лікування гіпертонічної хвороби у вагітних. За даними М. F. О Наге та співавт. (1984), не виявлено суттєвих відмінностей у фармакокінетичних параметрах β-адреноблокаторів атенололу та пропранололу у вагітних і невагітних жінок. У літературі є дані, що свідчать про їх хорошій трансплацентарном переході до плоду. Співвідношення концентрацій атенололу в сироватці крові вагітної і плода становила 1,3-0,9, а в сироватці крові і в грудному молоці годуючих жінок - 1,3-1,0. У 3 з 11 новонароджених, які отримували атенолол з молоком матері, препарат був виявлений у сечі, хоча ознак блокади β-адренорецепторів у них не виявлено. Аналогічна закономірність розподілу в системі мати - плід була отримана при вивченні фармакокінетики окспренолола. В кінці пологів його концентрація була практично однаковою в артеріальній і венозній крові плода. Крім того, було встановлено, що новонароджений отримує на добу з грудним молоком 1/60 дози цього препарату, що призначається матері [Sionfi А. et al., 1984]. При застосуванні у породіль адреноблокаторів окспренолола або тимололу співвідношення концентрацій препаратів у грудному молоці та сироватці крові жінок склало відповідно 0,29 і 0,8. Разом з тим загальна кількість препаратів, що надходять з грудним молоком до дитини, недостатньо для клінічного ефекту [Fidler J. et al., 1983]. Високим ступенем проникнення через плацентарний бар'єр відрізняється також β-адреноблокатор ацебутолол, застосовуваний для лікування гіпертонії у вагітних. При використанні даного препарату у 11 жінок, які лікувалися з приводу гіпертонії протягом останнього триместру вагітності, було виявлено, що після пологів період полуэлиминации препарату з крові пуповини становив 0,5-1 год, а з крові матері - 0,3-0,8 ч. Співвідношення рівнів ацебутолола та його основного метаболіту - N-ацетильного аналога у венозній і артеріальній крові пуповини - становило відповідно 0,3-1,0 і 0,4-0,8. Період полуэлиминации ацебутолола з крові новонароджених склав 6-14 год у перші добу та 12 - 16 год - в останню добу. Кількість препарату і його ацетильованого метаболіту в грудному молоці була вищою, ніж у сироватці крові матері [Bianchetti G. et al., 1981]. При призначенні ацебутолола вагітним доз 200-800 мг на добу протягом останнього місяця вагітності концентрація препарату в сироватці крові матері становила 0-660 нг/мл, а в сироватці новонародженого - 0-561 нг/мл; період полуэлиминации становив відповідно 7-24 год і 8-18 год [Bontrou М. J. et al., 1982].
