В оглядовій статті A. J. Riley (1981), присвяченій клінічної фармакології лабеталола при вагітності, підкреслюється відсутність негативного впливу препарату на маточно-плацентарний кровотік. Препарат не сповільнював внутрішньоутробний ріст плода і не впливав на адаптацію новонародженого до позаутробного життя. Застосування лабеталола сприяло зниженню частоти дистрес-синдрому у новонароджених, матері яких страждали гіпертонічною хворобою. Про відсутність у лабеталола негативного впливу на плід і новонародженого повідомляють також G. D. Lamming, Е. М. Symonds (1979), С. Michael A. (1979).
Наявність у (5-адреноблокаторів побічних ефектів на організм вагітної, трансплацентарний перехід до плоду і його негативний вплив на плід (гіпотрофія, апное при народженні, гіпоглікемія та брадикардія у новонароджених) зумовлюють, з нашої точки зору, негативне ставлення до їх застосування у вагітних.
Можна не погоджуватися з точкою зору М. Д. Машковського (1984), який вважає, що вагітним протипоказано застосування β-адреноблокаторів, але максимальна обережність при їх використанні, вибір препаратів з мінімальним негативним впливом на плід будуть сприяти зниженню числа можливих ускладнень при використанні даної групи лікарських засобів у вагітних.
До числа адренотропных гіпотензивних засобів центральної дії, що застосовуються у вагітних, відноситься клофелін. Відомості про наявність побічного впливу даного препарату на плід практично відсутні [Wilson A. L., Matzke G. R., 1981]. Методом кардіотокографії встановлено, що введення вагітним клофеліну в добовій дозі 0,45 мг протягом 2 діб зменшувало число акцелераций і сприяло появі монотонного ритму серця у плода [Branconi F. et al., 1981]. В літературі відсутні дані про вплив на плід периферически чинного гіпотензивного симпатолитика октадина. Деякі побічні ефекти препарату, виявлені у застосовували його осіб (ортостатична гіпотензія, діарея), зумовлюють, на думку Wilson A. L., G. Matzke (1981), необхідність його обережного використання у вагітних.
Значну групу гіпотензивних засобів складають периферичні вазодилятатори. До їх числа відносять апрессін і близькі до нього за хімічною будовою депрессан і непрессол. Дані препарати знижують периферичний судинний опір, впливають на гладком'язові елементи артеріол. Апрессін і особливо непрессол відновлюють гемодинаміку в маточному колі кровообігу, що має важливе значення для життєзабезпечення плода [Шварц R., Petzke U., 1979]. Визначення змісту апресину в крові пуповини і крові матері дозволило встановити його трансплацентарний перенесення до плоду. Зміст «удаваного апресину», що представляє суму його метаболітів у крові пупкового канатика становило 287-2110 нМ, а в материнській крові - 162-1129 нМ. Препарат проникає у грудне молоко. Через 30 хв після його застосування зміст апресину в сироватці крові і в грудному молоці породіль становило відповідно 1535 нМ і 762 нМ [Liedholm Н. et al., 1982]. Результати застосування даного препарату в якості гіпотензивного засобу у вагітних свідчать про його нетривалому впливі на плід. У той же час відразу після його введення у плода може спостерігатися тахікардія [Rendom С. W. G. et al., 1976, 1977]. G. J. Vink, J. Mocdley, R. H. Philpott (1980) відзначали виникнення децелераций в серцевої діяльності плода при лікуванні вагітних непрессолом. В експериментах на вагітних овець було встановлено, що апрессін підвищує кровотік в матці поряд зі зниженням системного артеріального тиску [Brinkman С. R., Nu-wayhid Ст., Assali N. S, 1974]. С. W. G. Redman (1980), Wilson A. L., G. R. Matzke (1981) відносять апрессін до числа гіпотензивних засобів, які рекомендуються до застосування в період вагітності, особливо у випадках транзиторного підвищення артеріального тиску.
