Таким чином, токсичність каптоприлу для плода і новонародженого не дозволяє рекомендувати його для лікування вагітних з гіпертонічною хворобою [Pipkin F. Ст., Turner S. R., Symonds Е. М, 1980].
В арсеналі гіпотензивних і судинорозширювальних засобів, використовуваних вагітними, значне місце займають спазмолітики: но-шпа, папаверину гідрохлорид, еуфілін, теофілін та ін. Дані літератури про вплив препаратів цієї групи на плід нечисленні. У той же час ці лікарські засоби широко використовуються при вагітності для лікування таких станів, як гіпертонічна хвороба, пізні токсикози вагітних, порушення мозкового кровообігу та ін. Н. Lee, R. G. Nagell (1979) в експериментах на курячих ембріонах виявили тератогенну дію папаверину гідрохлориду. Було встановлено, що концентрації 20-50 мг/мл препарату гальмують закладення і формування нервової трубки. Автори вважають, що тератогенний ефект папаверину гідрохлориду зумовлена внутрішньоклітинним зниженням рівня кальцію, це підтверджується даними про відсутність такого ефекту при впливі ионофора, який підвищує внутрішньоклітинний вміст кальцію. Отримані експериментальні дані дозволяють віднести папаверину гідрохлорид до числа нейротератогенов [Morrisey R. Е., Mottet N. К., 1981]. Незважаючи на те що цей ефект не отримав підтвердження у клінічних спостереженнях, слід критично ставитися до застосування даного препарату у I триместрі вагітності.
Судинорозширювальні властивості диметилксантинов еуфіліну і теофіліну використовуються при лікуванні пізніх токсикозів вагітних, гіпертонічної хвороби.
За даними P. L. Sutton і співавт. (1978), у вагітних об'єм розподілу теофіліну і період його напіввиведення вище, ніж у невагітних. У той же час загальний кліренс препарату в обох групах істотно не відрізняється.
Диметилксантины піддаються метаболічним змінам в організмі плода. Про це свідчать дані С. Вогу і співавт. (1979), довели, що в організмі недоношених новонароджених відбувається перетворення теофіліну в кофеїн. Диметилксантины (теофілін, теобромін) проникають у грудне молоко. Співвідношення їх концентрацій у грудному молоці та сироватці крові вагітної становить для теоброміну - 0,82, для теофіліну - 0,7. Максимальна концентрація в грудному молоці відмічається через 2-3 год після вживання вагітними теоброміну. Вступ теофіліну з грудним молоком до новонародженого може викликати у нього підвищену дратівливість і безсоння [Edwards А., 1981].
Заслуговує уваги застосування еуфіліну для профілактики респіраторного дистрес-синдрому у новонароджених. Встановлено, що введення породіллям даного препарату під час передчасних пологів знижує частоту виникнення респіраторного дистрес-синдрому у новонароджених. Слід підкреслити, що ефективність терапії еуфіліном не поступається загальноприйнятої терапії кортикостероїдами [Hadji-Georgion Е. et al., 1979; Granati В. et al., 1984]. При цьому слід враховувати відсутність негативного впливу еуфіліну на плід.
Значний практичний інтерес представляє використання судинорозширювальних засобів для профілактики і лікування порушень стану плода і новонародженого гіпоксичного генезу, що настають внаслідок зміни матково-плацентарного кровообігу. Ці порушення відіграють істотну роль у патогенезі хронічної гіпоксії плода [Савельєва Р. К., 1973, 1975; Кирющенков А. П., 1978; Гармашова Н. Л., Константинова Н. Н., 1978; Савенков Ю. І., Лобынцев К. С., 1981; Федорова М. Ф., 1982; Тараховский М. Л., Цыпкун А. Р., 1982а, б].
Поліпшення транспорту кисню до плоду може бути досягнуто шляхом використання судинорозширювальних засобів і препаратів, що нормалізують процеси мікроциркуляції в матці і плаценті [Тараховский М. Л., Михайленко Е. Т., Грищенко в. І. і співавт., 1985]. Для поліпшення матково-плацентарного кровообігу використовують еуфілін [Степанковська Р. К., Венцковский Б. М., Лявинець А. С., 1978]. Інфузія цього препарату породіллі призводить до нормалізації таких показників, як Ро2, рН [Kopecky P., Closs Н„ Liedtke Ст., 1973].
