Лікування диэтилстильбэстролом в дозі 1 мг 3 рази в день супроводжується певним ризиком серцево-судинних ускладнень, складають 8 - 31%. Найменша частота серцево-судинних ускладнень спостерігається при лікуванні ципротерона ацетатом (3,7%) і мегестрола ацетатом (10,7%), які в основному проявляються невеликим підвищенням артеріального тиску, минущими набряків гомілок, помірними дифузними змінами на ЕКГ. При лікуванні эстрацитом частота важких серцево-судинних ускладнень становить 15,8%. Серцево-судинні ускладнення при всіх формах гормональної терапії розвиваються протягом перших 6 міс лікування. Це вимагає найбільш ретельного контролю у цей період лікування. Профілактика серцево-судинних і тромбоемболічних ускладнень у хворих на рак передміхурової залози при эстрогенотерапии вимагає ретельного обстеження хворого до гормонального лікування, включаючи дослідження ліпідного обміну, показників згортальної та протизгортальної системи крові, водно-електролітного обміну з подальшим диференційованим підходом до того або іншого методу эндокринотерапии, своєчасним проведенням коригувальної терапії і контролю за рядом метаболічних показників в період лікування.
Серцево-судинні ускладнення найбільш часто проявляються затримкою рідини в організмі, інфарктом міокарда, тромбоемболії. У зв'язку з цим своєчасне лікування діуретиками та інгібіторами агрегації тромбоцитів значно знижує частоту проявів серцево-судинної недостатності естрогенних препаратів. Групу підвищеного ризику серцево-судинних і тромбоемболічних ускладнень у зв'язку з эстрогенотерапией раку передміхурової залози становлять хворі старечого віку, хворих з надлишковою масою тіла та супутніми вираженими патологічними змінами серцево-судинної системи. У таких випадках лікування диэтилстильбэстролом навіть у дозі 3 мг/добу може бути фатальним. Хворим цієї групи показано альтернативні методи лікування - антиандрогени у поєднанні з аналогами гонадотропін-рилізинг-гормону, орхиэктомия.
Підвищення ефективності эндокринотерапии раку передміхурової залози тісно пов'язана зі своєчасним контролюванням гормонального профілю в період лікування. Нами проведено широкий комплекс гормональних досліджень для оцінки стану гіпоталамо-гіпофізарної системи, кори надниркових залоз і яєчок у хворих на рак передміхурової залози до лікування та в динаміці при лікуванні різними препаратами естрогенної дії. Оцінка гормональних показників проводилася за базальних умовах і в дексаметазон-тесті. Визначалися концентрації в крові кортизолу, тестостерону, естрадіолу, прогестерону, пролактину, гормону, фолікулостимулюючого гормону, адренокортикотропного гормону, соматотропного гормону, ТТГ. Дослідження системи гіпоталамус - адренокортикотропный гормон - глюкокортикоїди показало її напруження у хворих на рак передміхурової залози стадії Т3-4N0 - 1М1. У цій групі хворих на рак передміхурової залози базальний рівень адренокортикотропного гормону виявився вищим, ніж у хворих аденомою передміхурової залози (р < 0,001), при відсутності змін порівняно з контролем. По мірі прогресування раку передміхурової залози відбувалося зростання вмісту адренокортикотропного гормону. Напруга системи гіпоталамус - адренокортикотропный гормон - глюкокортикоїди (адаптаційний гомеостат) найбільш чітко проявилося у хворих дексаметазон-тесті. У хворих на рак передміхурової залози рівень кортизолу після введення дексаметазону значно перевищував контрольний (р < 0,001), а коефіцієнт придушення становив 24% (у контролі 58,9%). Під впливом дексаметазону рівень адренокортикотропного гормону в крові хворих знижувався на 18% (в контролі на 33%). Характер реакції кортизолу в дексаметазон-тесті набуває важливе клінічне значення, оскільки резистентність до дексаметазону на тлі підвищення глюкокортикоїдної активності збільшує ризик тромбоемболічних ускладнень у зв'язку з эстрогенотерапией, посилює порушення жирового і вуглеводного обміну і знижує імунокомпетентних організму. Дексаметазон-резистентність значно наростала в міру прогресії раку передміхурової залози, і її своєчасне виявлення має важливе практичне значення при плануванні коригувальної терапії (феназепам, седуксен).
