Монохимиотерапия дисемінованого раку передміхурової залози включає використання адріаміцину (доксорубіцину). Препарат відноситься до протипухлинних антибіотиків високої активності, володіє вираженими токсичними властивостями, що проявляються в пригніченні функції кісткового мозку (тромбоцитопенія, лейкопенія) та токсичний вплив на серцево-судинну систему. Застосуванням низьких доз препарату можна зменшити його токсичність і зберегти високий протипухлинний ефект. Дозою 10 мг/м2 поверхні тіла при одноразовому внутрішньовенному введенні кожні 4 тижні вдається домогтися зменшення больового синдрому у зв'язку з метастазами раку передміхурової залози в кістках і поліпшення загального стану хворих.
Рак передміхурової залози включає клітинні популяції з різною чутливістю до цитотоксичним препаратів, ефективність яких значно зменшується по мірі збільшення первинного вогнища раку передміхурової залози. У зв'язку з цим найбільш доцільна хіміотерапія на ранній стадії дисемінації пухлинного процесу, коли лікування починається невідкладно після діагностики рецидиву раку передміхурової залози при відсутності ефективності эндокринотерапии. У таких випадках перспективно призначення цитостатиків з порівняно помірно вираженою побічною дією. Для подолання резистентності до хіміопрепаратів доцільна комбінована хіміотерапія, що включає препарати з різним механізмом дії. При цьому підвищується ймовірність загибелі ракових клітин, які можуть бути резистентними до одного препарату і чутливими до іншого. Недоліком комбінованої хіміотерапії є загальне підвищення токсичності при використанні двох або трьох хіміопрепаратів, кожен з яких має гематологічною токсичністю, що потребує зниження дози препаратів нижче рівня їх максимальної терапевтичної ефективності. У зв'язку з цим необхідно поєднувати препарати з незбіжних токсичністю, однаковою ефективністю і використовувати їх, по можливості, в оптимальних дозах. У зв'язку з цим в останні роки вказують на доцільність поєднання метотрексату або 5-фторурацилу з агентами, модулирующими метаболічну активність основного хіміопрепарату,- тимидином, великими дозами фолієвої кислоти, cytosin arabinosid (інгібітор синтезу ДНК). Підвищення ефективності лікування хворих на дисемінований рак передміхурової залози комбінованою хіміотерапією визначається скоріше не синергічним ефектом окремих хіміопрепаратів, а взаємним доповненням механізмів їх дії. Найбільш широко для лікування гормональнорезистентного дисемінованого раку передміхурової залози застосовуються поєднання циклофосфаміду з 5-фторурацилом, циклофосфаміду з адриамицином, адріаміцину з 5-фторурацилом і мітоміцином С, адріаміцину з цисплатином.
Цисплатин високоефективний в лікуванні раку передміхурової залози. Він помірно пригнічує кровотворення, побічна дія включає токсичний вплив на нирки, слуховий нерв, шлунково-кишковий тракт. Цисплатин вводиться внутрішньовенно крапельно в разовій дозі 50 мг/м2 поверхні тіла кожні 3 тижні. Для зменшення його токсичних властивостей розроблено метод форсованого діурезу, що досягається одночасним введенням цисплатину і інфузією великої кількості рідини, сечогінних засобів, маніту. Для зменшення нефротоксичного ефекту рекомендується зменшувати його початкову дозу на 50% при знижень кліренсу сечовини (менше 50 мл/хв).
Комбіноване лікування адриамицином і цисплатином не супроводжується вираженими ознаками мієлотоксичності препарат і вельми ефективно при лікуванні хворих на рак передміхурової залози з поширеними метастазами. В результаті поліпшується загальний стан хворих, знижується активність простатичної фракції кислої фосфатази в крові і регресують вогнища метастазів у кістках.
