Детальне вивчення анамнезу, уважний загальний огляд та гінекологічне дослідження дозволяють, як вже зазначалося, встановити попередній діагноз і визначити обсяг необхідних досліджень для його уточнення.
Враховуючи, що маткові кровотечі - симптом багатьох патологічних станів, в тому числі онкологічної патології, ми вважаємо, що не можна починати лікування хворих до тих пір, поки не буде встановлений точний діагноз.
Встановлено, що пухлини яєчників, матки, маткових труб є гормонально-залежною патологією, тому вони найбільш часто виникають в клімактеричному періоді - періоді вікових змін гормональної функції основних ланок репродуктивної системи, коли порушені основні механізми зворотних зв'язків. У зв'язку з цим при обстеженні хворих з матковими кровотечами в клімактеричному періоді перш за все необхідно виключити злоякісні процеси в гормонально-залежних органах ранніх стадіях їх розвитку.
Завдяки науковим досягненням останніх 10-15 років з'явилася можливість в ранні терміни встановити справжні причини тих патологічних процесів, які обумовлюють маткові кровотечі. У зв'язку з цим для уточнення діагнозу необхідно провести додаткові дослідження за певним планом, які дадуть можливість уточнити діагноз, тобто виявити справжню причину маткових кровотеч. Останнє необхідно тому, що тільки після виключення гінекологічних та екстрагенітальних захворювань у хворих з матковими кровотечами можна встановити
діагноз: дисфункціональні маткові кровотечі. До необхідних додаткових досліджень, які проводять для уточнення генезу маткових кровотеч, слід віднести біохімічні, цитологічні, морфологічні, ендокринологічні, рентгенологічні, ендоскопічні, ізотопні.
У міру вдосконалення методів обстеження збільшуються їх діагностичні можливості. Разом з тим у зв'язку з накопиченням досвіду точніше визначається діагностична цінність кожного з методів, застосовуваних при обстеженні хворих. Одним з надійних і високоінформативних методів обстеження хворих з матковими кровотечами є роздільне діагностичне вишкрібання матки з наступним гістологічним дослідженням зіскрібка. Однак, за даними деяких авторів, при діагностичному вискоблюванні не завжди вдається діагностувати органічні зміни внутрішньої поверхні матки (міоматозні вузли, поліпи ендометрію). Крім того, не завжди повністю видаляється патологічно змінений ендометрій, що є однією з причин, що продовжуються після вискоблювання кровотеч. Значно підвищує діагностичне значення вискоблювання гістероскопія, яка дозволяє візуально виявити поліпи, субмукозні міоми матки, аденоміоз, гіперплазію ендометрія і після вискоблювання контролювати стан порожнини матки. Якщо немає гістероскопа, а при вискоблюванні виникла підозра на підслизовий миоматозный вузол, для уточнення діагнозу слід рекомендувати гістеросальпінгографію, яка дозволяє виявити не діагностовану при вискоблюванні внутрішньоматкову патологію, а також зміни маткових труб. Її краще зробити після чергової менструації або через 6 8 днів після діагностичного вишкрібання на тлі антибактеріальної терапії.
Протипоказаннями до вискоблювання ендометрія є гноевідние виділення з статевих шляхів, запальні захворювання матки та її придатків, зміни в крові (збільшення ШОЕ, лейкоцитоз), підозра на підслизову міому матки, соматичні захворювання (пієлонефрит, тромбофлебіт при патологічній гемостазиограмме). Однак при дуже рясних кровотечах, коли вишкрібання необхідно зробити за життєвими показаннями, його слід виконати, але при цьому повинні бути прийняті відповідні профілактичні заходи (антибактеріальна терапія, гемостатичні засоби, антикоагулянти та ін).
