Діагностичне вишкрібання у хворих з матковими кровотечами є обов'язковим тому, що тільки при гістологічному дослідженні зіскрібка можуть бути виявлені атипова гіперплазія, аденоматозні поліпи, рак. Такі зміни в ендометрії виявляють навіть при відсутності змін статевих органів при бімануальному гінекологічному дослідженні.
Р. А. Фролова (1976) вивчала стан гормонально-залежних органів при різних формах порушення менструальної функції. При ДКМК гіперпластичні процеси в ендометрії були виявлені у 62,2 %, причому аденоматоз і атипова гіперплазія в структурі гіперпластичних процесів склали 16,2 %. Автор також виявив важливий у практичному плані факт, що у жінок у віці 40-45 років гіперпластичні процеси виникають через більш короткі проміжки часу від початку захворювання, ніж у більш молодих жінок. Така ж закономірність виявлена у хворих з поліпозом ендометрію.
Важливе практичне значення мають дані Р. А. Фролової про залежність тривалості ДКМК і частоти передракових захворювань: вона збільшується в 2 рази при тривалості захворювання понад 5 років. Автором також встановлена залежність гіперпластичних захворювань молочних залоз і ДКМК. Показано, що чим старше хворі, тим менше часу проходить від початку ДКМК до виникнення гіперпластичних змін молочних залоз. Це свідчить про більш інтенсивному перебігу гіперпластичних процесів в клімактеричному періоді, ніж в молодому віці, що є однією з причин, що обумовлюють більшу частоту пухлинних захворювань в клімактеричному періоді. В останні роки в діагностиці різних захворювань широко використовують ультразвукове сканування, яке в основному замінила такі складні дослідження, як пневмоперитонеум і частково лапароскопію. Проте при застосуванні цього методу відзначається певний відсоток помилок. Ультразвукове сканування може бути використано при комплексному обстеженні хворих, при цьому необхідно враховувати особливості клінічного перебігу захворювання. В цілому ультразвукове сканування варто оцінити як один з досить інформативних методів обстеження при підозрі на маткову або позаматкову вагітність, пухлини яєчників, міому матки різної локалізації. Діагностичні можливості даного методу значно розширилися за останні роки завдяки науковим дослідженням лабораторії функціональної діагностики Всесоюзного центру охорони здоров'я матері та дитини МОЗ СРСР [Демидов В. Н., 1983]. До найбільш важливих досліджень належить вивчення стану ендометрію. Розроблена методика, що дозволяє визначати гіперплазію ендометрію, що особливо важливо при уточненні діагнозу у хворих з матковими кровотечами.
Лапароскопія в клімактеричному періоді має обмежене застосування порівняно з дітородним періодом. Показаннями до проведення лапароскопії є необхідність диференціювати пухлину яєчника від миоматозного субсерозного вузла, а також синдром тазових болів у тих випадках, коли не вдається встановити їх причину з допомогою інших методів діагностики.
Багаторічний досвід показує, що застосування тестів функціональної діагностики (визначення ректальної температури, феномену «зіниці», цервікального числа, цитологічне дослідження вагінальних мазків) в динаміці дозволяє диференціювати гіпер - і гипоэстрогенные маткові кровотечі. Нерідко тільки на підставі результатів застосування цих тестів можна визначити фон, на якому виникають маткові кровотечі, і таким чином визначити тактику лікування. З допомогою цих тестів можна контролювати ефективність лікування.
