Помилково діагностується пародонтоз при остеомієліті альвеолярного відростка, коли є розхитаність зубів з виділенням гною. Постановці правильного діагнозу тут допомагає анамнез, рентгенологічне дослідження всіх зубів і пародонту, а також детальне обстеження перерахованих вище систем організму.
Виникають труднощі при диференціальній діагностиці пародонтозу у хворих в літньому віці, коли в анамнезі є декілька хвороб і відзначається стареча атрофія альвеолярних відростків щелеп, у зв'язку з чим зуби розхитуються і створюється повна картина пародонтозу. Але при детальному обстеженні таких хворих вдається встановити, що атрофія кістки йшла рівномірно на всіх ділянках альвеолярного відростка, зазначалося одночасне «осідання» ясен, десневой кишеню був без патологічних змін, м'які тканини без запальних ознак, маргінальний пародонт не змінений. Все це свідчить про те, що пародонтоз і стареча атрофія кістки не одне і те ж.
Щоб уникнути помилок в діагностиці пародонтозу необхідно в стоматологічних поліклініках виділяти спеціальні кабінети з діагностики та лікування пародонтозу, в яких слід проводити, крім лікування, диспансерне спостереження. Вони повинні бути оснащені апаратурою, інструментами, необхідними для діагностики та лікування зазначеної патології.
Лікарі, які працюють в таких кабінетах, повинні постійно підвищувати свою кваліфікацію, проводити заняття, клінічні розбори хворих, добре знати принципи диспансерної роботи, систематично аналізувати накопичений подібний матеріал і обговорювати його на лікарських конференціях.
Робота спеціалізованого кабінету дозволить різко знизити помилки в діагностиці та лікуванні пародонтозу.
Для того щоб правильно визначити ступінь ураженості пародонту, потрібно дотримувати наступні умови:
1. Обстеження хворого треба проводити комплексно. Спільно з хірургом, ортопедом і необхідно визначати стан зубощелепного апарату як частини шлунково-кишкового тракту.
2. Визначати стан зубів рентгенологічно, в динаміці.
3. Для визначення стану пародонта необхідно використовувати всі наявні в даний час апарати (мастикациографы, миотомографы, апарат Кулаженко).
5. Порівняльна оцінка даних повинна проводитися на консиліумі і лише після проведення багаторазових досліджень.
Особливу увагу при обстеженні повинна бути звернена на осіб молодого віку, коли ряд ознак ще нечітко виражений.
В цілях недопущення помилок в ранній діагностиці при найменшій підозрі на пародонтоз хворих треба брати на диспансерне спостереження. Спостереження в динаміці дозволить на ранній стадії визначити хворобу і не допустити ряд помилок. В даний час, коли в Радянському Союзі широко впроваджується диспансерний метод обслуговування хворих зі стоматологічними захворюваннями, хворі на пародонтоз повинні проходити повне клінічне обстеження. Це дозволить уникнути ряду помилок у постановці діагнозу пародонтозу.
Нерідко зустрічаються помилки протилежного характеру - гіпердіагностика пародонтозу. У клініці це проявляється в розхитаності зубів, гінгівіт, локальної атрофії альвеолярного відростка, відшаруванні десни. Тому щоб уникнути помилок у сумнівних випадках до постановки діагнозу треба ретельно провести санацію порожнини рота. В більшості випадків одне усунення дратівливих чинників в порожнині рота ліквідує зазначені симптоми і тоді стає ясно, що це був не пародонтоз, а тільки обмежений процес альвеолярного відростка.
Оскільки пародонтоз є складним полиетіологічним захворювання, його лікування повинне бути комплексним і суто індивідуальним. Допущення шаблону або застосування одних і тих же методів у всіх хворих без обліку індивідуальних особливостей їх призводить до грубих помилок у лікуванні.
